День медичного працівника!

1560439609-1554

Шановні колеги!

    

        Від щирого серця вітаємо Вас із Днем медичного працівника! На ваших плечах лежить турбота та відповідальність за найвищу цінність на землі – людське життя. Прийміть сердечну подяку за вашу самовіддану працю, за врятовані життя  та здоров’я тисяч пацієнтів, за віру та надію, яку ви даруєте людям. Ваші  відповідальність, мужність і самопожертва заслуговують на глибоке визнання та вдячність особливо в цей нелегкий час випробування, пов’язане з пандемією коронавірусу. Зичу всім, хто залишається  вірним клятві Гіппократа, міцного здоров’я, творчих здобутків, невичерпної енергії у вашій надзвичайно потрібній людям праці. Нехай радість життя, яку ви даруєте  людям, повертається сімейним теплом, щастям та благополуччям до ваших домівок.

З повагою,

директор КНП БРР «Бородянська  ЦРЛ» І.С. Чебишев,

голова районної організації профспілки працівників       охорони здоров’я Є.Ю.Бовтрук

“Кров об’єднує всіх нас!”

unnamed (1)

Міжнародна спільнота 14 червня відзначає Всесвітній день донора крові. Це особливий день для вияву вдячності мільйонам людей, які рятують інші життя, здаючи свою кров.

 Це подяка добровільним неоплачуваним донорам за їхній благородний вчинок та порятунок життя людей, що потребують переливання донорської крові та/або її компонентів.

Різноманітні активності, що проходять в цей день, також мають за мету підвищити рівень обізнаності населення щодо необхідності регулярного донорства крові з метою забезпечення якості, безпеки та доступності крові та/або її продуктів для потребуючих у переливанні.

Саме в цей день 1868 року народився австрійський лікар-імунолог Карл Ландштейнер, який у 1900 році відкрив групи крові людини, за що отримав Нобелівську премію.

Ініціаторами проведення Всесвітнього дня донора крові виступили одразу чотири міжнародні організації, які закликали до добровільної та безоплатної здачі крові – Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародна федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародна федерація організацій донорів крові і Міжнародне товариство з переливання крові.

Рішення відзначати цей день щорічно було прийнято у травні 2005 року на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я в Женеві

Цього року Всесвітній день донора крові знову проводиться у всьому світі і буде координуватися Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.

У багатьох розвинутих країнах участь в донорстві крові давно стала таким же обов’язковим елементом здорового способу життя, як і заняття спортом, регулярна диспансеризація, дотримання дієти тощо.

Донором може стати будь-яка здорова людина віком від 18 до 60 років за умови, що вона не має протипоказань для здачі крові.

Вирішивши стати донором, людина робить відповідальний вибір.

Ще вчора вона  відповідала тільки за стан свого здоров’я, а сьогодні – вже і за самопочуття інших людей. Відтепер у її житті з’явився особливий, невідомий раніше сенс – дарувати здоров’я тим, хто потрапив в біду і знаходити тим самим «кровних хрещеників» – братів, сестер, дітей. Донор несе надію і здоров’я десяткам людей. Тому він не може ризикувати собою заради сумнівних задоволень.

Якщо Ви вирішили стати донором, Вам необхідно навчитися берегти себе заради інших. Здоровий спосіб життя донора передбачає правильне харчування і прийом вітамінів, відмову від надмірного вживання алкоголю, бажано – і куріння, дотримання інтервалів між дачами крові. Важливо, щоб донорство не заподіяло шкоди ні донору, ні реципієнту. Якщо у лікаря є причини не допускати Вас до дачі крові, необхідно прислухатися до його рекомендацій.

Краще один раз утриматися від дачі крові, ніж потім бути вимушеним назавжди відмовитися від донорства.

При дотриманні простих правил донорство буде корисним для Вашого здоров’я і може на довгі роки стать стилем життя.

Адже якщо Ви – донор, означає, Ви здорові.

Одноразово донор може здати 470 мл крові. На перший погляд цифра велика, але якщо розібратися, то це лише 10-та частина від усієї крові людини.

Здавати можна, як цільну кров, так і її компоненти: плазму, еритроцити, тромбоцити. Зазвичай здають цільну кров, тому що це значно швидше і простіше.

Регулярна здача крові навіть корисна. Вона допомагає покращити кровотворення, вивести з організму надлишок заліза, який може викликати онкологічні та серцеві патології.

 Донорство стимулює загальну активацію та відновлення організму, сприяє нормалізації кровообігу, запобігає серцево-судинним захворюванням, стимулює імунну систему, зменшує навантаження на печінку та селезінку. Ще один великий плюс полягає в здатності організму протистояти надмірним кровотечам та значно швидше відновлюватися після них.

Попри корисність донорства, лікарі не рекомендують  здавати кров частіше 4-5 разів на рік.

                                   Що треба знати донору

 Готуючись до дачі крові, необхідно дотримуватись таких правил:

  • у день дачі крові бажано відпочити, легко поснідати та не планувати на цей день серйозних справ, інтенсивне фізичне навантаження, прийом алкоголю.
  • не бажано в цей день управляти транспортними засобами через емоційне збудження, яке буває, як правило, у всіх.
  • напередодні, ввечері, необхідно повечеряти, при цьому не можна вживати жирну, молочну їжу та напої, які містять алкоголь.
  • за 2 години до та 2 години після дачі крові палити небезпечно і для Вас, і для того, кому попаде Ваша кров.

                              Що робити перед здачею крові:

  • намагайтесь регулярно і збалансовано харчуватися, напередодні здачі дотримуйтесь спеціальної дієти;
  • вживайте побільше рідини;
  • відмовтесь від вживання алкоголю за 48 годин до процедури;
  • утримайтеся від вживання аспірину, анальгіну і ліків, що містять аспірин і анальгетики, за 72 години до процедури;
  • по можливості, не паліть за годину до процедури;
  • обов’язково виспіться, відпочиньте.

Як харчуватися перед здачею крові:

  • напередодні відмовтесь від жирного, смаженого, гострого, копченого, молочних продуктів, яєць.
  • рекомендується солодкий чай, узвар, хліб, сухарі, сушки, відварні крупи, макарони на воді без масла, соки, морси, компоти, мінеральна вода, овочі, фрукти (крім бананів).

Дотримання цих вимог особливо важливе, якщо ви здаєте тромбоцити або плазму.

Не виконання цих порад може зашкодити якісно провести сепарацію Вашої крові (відділення необхідних компонентів) і зробить неможливою здачу.

Під час здавання крові

  • Повідомляйте  про можливі ускладнення під час здавання крові.
  • Обов’язково повідомте лікаря, якщо Ви почуваєте себе недобре.

Після здавання крові

  • Якщо ви недобре почуваєтеся, повідомте персонал
  • Відпочиньте протягом 10 хвилин
  • З’їжте легку їжу та випийте солодкий чай
  • Протягом 2-3 годин не піднімайте нічого важкого рукою, з якою брали кров
  • Краще уникати інтенсивних фізичних навантажень протягом наступних 12 годин.
  • Алкогольні напої краще не вживати раніше, ніж через 8 годин.
  • Прагніть часто та регулярно харчуватися протягом двох діб.
  • Вживайте підвищену кількість рідини протягом двох діб.
  • Обмежень по водінню автомобіля в день здавання  крові немає.

Гарантії, пільги для донора

Держава забезпечує донора двома вихідними днями, безкоштовним сніданком та обідом або еквівалентною грошовою винагородою.

Безпосередньо перед здачею крові донор абсолютно безкоштовно проходить медичне обстеження. Про втрату заробітної платні в ці дні переживати не варто, середній заробіток, в будь-якому випадку, зберігається.

Також законом України передбачено присвоєння донору статусу “Почесного донора України”, якщо він безоплатно здасть кров у кількості 40 разових максимальних доз, незалежно від періодів часу між здачею крові. Такі особи отримують відповідне посвідчення та пільги  і  їм вручається нагрудний знак “Почесний донор України” в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Донорствомісія благородна і вкрай необхідна для суспільства.

 Потрібно пам’ятати, що Ваша допомога  необхідна не тільки в день донора, а кожного дня, кожну хвилину, кожну мить!

Чоловіче здоров’я

zabota

З 11 по 17 червня  проводиться Канадський тиждень чоловічого здоров’я.

Ці червневі заходи у другий декаді місяця мають щорічний характер.

За даними ВООЗ, відсоток чоловічої патології в безплідних шлюбах становить 45–50%. Жінки традиційно вважають себе винними в неуспішних спробах зачаття, при цьому й чоловіки впевнені в тому, що вагітність не настає з вини дружини.

За останні 20 років якість сперми чоловіків у всьому світі погіршилась у 2 рази. Причини: погана екологія, стреси, малорухливий спосіб життя, поширеність статевих інфекцій,ожиріння,зловживання алкоголем і різними стимуляторами.

Причини безпліддя у чоловіків

Найбільш поширена патологія — варикоцеле (варикозне розширення вен сім’яного канатика). Понад 40% чоловіків, що проходять обстеження з приводу безпліддя, дізнаються про такий діагноз.

Інші діагнози:

хронічний простатит (запалення передміхурової залози);

хронічний везикуліт (запалення насінних пухирців);

порушення функції яєчок (аномалії розвитку, травми, променева терапія тощо);

ендокринні захворювання (найбільш список патологій, що викликають безпліддя).

Крім перерахованих факторів, безпліддя може бути викликане пухлинними процесами (наприклад: аденома передміхурової залози), відсутністю сім’явивідних потоків, порушенням роботи імунної системи (виробляються антитіла до сперматозоїдів — АСАТ), інфекціями сечостатевої системи та навіть нервовими розладами.

Аденома – це збільшення передміхурової залози.

 Частіше аденома загрожує тим, хто має хронічний простатит – недоліковане запалення передміхурової залози, яке виникло внаслідок переохолодження, потрапляння хвороботворних бактерій.

Коли її розміри переростають межі допустимого, це стає причиною інших серйозних і дошкульних проблем: порушення ерекції, часті позиви до сечовипускання, болюче й неповне випорожнення сечового міхура тощо.

Зазвичай аденома починає турбувати чоловіків після 40 років. Це пов’язано зі зменшенням вироблення андростеронів (чоловічих статевих гормонів), які підтримують роботу статевої системи. Унаслідок цього погіршується кровообіг у передміхуровій залозі, в ній накопичуються солі кальцію (кальцинати), вона втрачає еластичність, стає твердою, розростається, заважає звільненню сечового міхура.

Негативно впливає на простату й неправильне харчування (зловживання білковою, солоною, копченою, солодкою їжею).

Крім того, з віком в організмі людини зменшується кількість цинку. А він дуже потрібний для підтримання нормального функціонування передміхурової залози. І якщо в раціоні чо­ловіка мало страв, які містять цинк, це також сприяє появі аденоми. Тому одним із засобів профілактики та комплексного лікування цього захворювання є вживання гарбузового насіння – одного з найбагатших на цинк продукту.

Достатньо з’їдати жменю насіння 3–4 рази на тиждень. Дієвість цієї рекомендації народної медицини підтвердили й наукові дослідження.

Науковці давно помітили, що вегетаріанці менше страждають від аденоми простати. Тому після 40 років доцільно значно зменшити вживання м’ясних продуктів: не більше 2–3 разів на тиждень у невеликій кількості. Крім того, вони мають бути вареними, тушкованими чи запеченими.

Від смажених, копчених страв, а також ковбас та інших промислових виробів слід зовсім відмовитися.

В раціоні має бути багато овочів і фруктів: рослин­на клітковина очищає організм від токсинів, а отже сприятливо впливає на всі системи, зокрема й статеву.

Рух і масаж – дієві помічники

Малорухомий спосіб життя також негативно позначається на роботі простати. Тому потрібно побільше ходити пішки, займатися фізичними вправами, бігати підтюпцем, їздити на велосипеді тощо: все це сприятиме поліпшенню кровообігу в залозі, а отже профілактиці та лікуванню аденоми.

Помічним профілактично-лікувальним методом є й масаж залози. Але цю процедуру лікарі-урологи проводять у лікарнях та санаторіях.

Як можна уникнути безпліддя чоловікам

 Можна, якщо мова не йде про вроджену патологію. До того ж лікування чоловічого безпліддя у представників сильної половини вельми успішне. Ефективність лікування залежить від декількох факторів:

тривалості патологічного процесу;

форми безпліддя (первинне, вторинне);

віку;

результату аналізу спермограми;

показників загального здоров’я.

Медицина має великий потенціал методів, застосовуваних для розв’язання проблеми. Це консервативні, хірургічні способи, і технології екстракорпорального запліднення (ЕКЗ).

Діагностика безпліддя у чоловіків

Чоловічі лікарі — уролог і андролог. Саме вони визначають спектр проблем, які призводять до безпліддя. Після збору відомостей, які є важливими для фахівців, призначається спермограма (аналіз сперми).

На підставі досліджень лікар оцінює здатність сперми до запліднення, життєздатність і кількість сперматозоїдів.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ, аналіз проводиться одноразово, якщо показники в межах норми. У разі коли зафіксовані відхилення, спермограму призначають повторно. При встановленні відмінностей між зразками понад 20% потрібні додаткові дослідження.

Відхиленнями від норми вважаються азооспермія (відсутність сперматозоїдів в еякуляті), або порушення морфології, рухливості та будови сперматозоїдів. Далі лікар приймає рішення про доцільність призначення додаткових тестів, які можуть бути:

мікробіологічними;

гормональними,

імунологічними;

генетичними.

При потребі призначають біопсію яєчка, УЗД.

Гормональні відхилення визначаються на основі аналізу змісту загального та вільного тестостерону, пролактину, естрадіолу, ФСГ, ЛГ, ГСПГ.

Близько 70% чоловічого безпліддя у віці до 50 років лікується якщо не встановлені вроджені аномалії розвитку статевих органів.

Лікування чоловічого безпліддя передбачає застосування консервативних і хірургічних методик, а також їх поєднання.

Якщо результат від проведених курсів відсутній, на допомогу приходять допоміжні репродуктивні технології, за допомогою яких пари знаходять батьківське щастя.

Лише фахівці, які пройшли необхідне стажування, максимально швидко визначають причину патології та призначать правильну схему лікування.

Не варто відкладати візит до андролога, якщо проблема не вирішується сама по собі.

Не варто себе позбавляти можливості знайти щастя!

Всесвітній день навколишнього середовища

unnamed

Всесвітній день навколишнього середовища, який щорічно відзначається 5 червня, є для Організації Об’єднаних Націй одним з основних способів привернути увагу світової громадськості до проблем навколишнього середовища, а також стимулювати політичний інтерес і відповідні дії.

У нашому житті охорона природи має надзвичайно важливе значення. Залежність людини від стану навколишнього середовища стає дедалі очевиднішою, і коли йдеться про охорону природи, то мають на увазі не тільки рослинний і тваринний світ, а й процеси, що відбуваються в кругообігу енергії, води, зміни в атмосфері, гідросфері, ґрунті, в організмі людини. Навколишнє середовище забруднюється через недосконалість технологічних процесів, недооцінку впливу хімічних і фізичних факторів на природу та з інших причин. Розвиток науково-технічного прогресу, господарська діяльність людини, індустріалізація й урбанізація змінює ландшафти, порушує зв’язки в природі, що встановлювалися протягом мільйонів років. І природа часто не в змозі відновити порушену рівновагу.

Разом з тим, зміни земного клімату в зв’язку з надходженням в атмосферу техногенного тепла, аерозольних домішок, порушення озонового прошарку, що захищає все живе від згубного ультрафіолетового випромінювання, різке збільшення мутагенів у воді, ґрунті та атмосфері, радіоактивне забруднення та інші складові земного існування негативно позначились не тільки на довкіллі, а й на здоров’ї людини. З повітрям, водою, їжею в організм людини потрапляють токсичні речовини, радіонукліди, пестициди, гербіциди, інші модулятори росту рослин, які негативно впливають на стан здоров’я. Населення надмірно вживає алкоголь, нікотин, генетично людство на порозі глобальної екологічної кризи. І тому потрібна нова філософія життя, нові взаємини людини і довкілля, висока екологічна культура особистості, спрямована на мудре та гуманне природокористування, на розвиток у підростаючого покоління почуттів особистої відповідальності за збереження і примноження світових природних багатств. Формування екологічної свідомості дітей та молоді, екологічних знань і разом з тим екологічної етики, уваги та любові до природи, прагнення берегти її естетичну красу, усвідомлювати своє місце в ній є важливим завданням вчителів, батьків, вихователів.

       Кожен раз, виїжджаючи з міста на природу, ми сподіваємося відволіктися від сірих буднів, побачити щось незвичайне, отримати порцію нових приємних вражень. Але в реальності відпочити на сто відсотків не вдається, тому що куди б ми не поїхали, гарантовано зустрінемо сліди перебування своїх попередників: пластикові пляшки, витоптані галявинки, обгорілий ліс.
Деякі призвичаїлись не помічати негативних моментів, ігнорувати небажані елементи в пейзажі. Однак для більшості справжніх любителів природи дисгармонія, внесена людиною, не залишиться непоміченою. Щоб допомогти зберегти існуючі цінності, слід дотримуватися і пропагувати наступні правила поведінки на природі.

Не ламайте гілля дерев та кущів!

Рослина – жива істота, гілки разом з листям відіграють важливу роль у її житті. Наприклад, листя бере участь в диханні рослини. Яке право ми маємо безглуздо обламувати гілки, заважати їй жити? До того ж листя виділяє у повітря кисень, затримує пил, не випадково там, де багато рослин, легко дихається. Ми повинні пам’ятати і про красу рослин, яку можемо порушити, обламуючи гілки.

Не марнуйте кору дерев!


       Відомо, що люди нерідко вирізують на корі дерев написи, наприклад, свої імена, роблять інші мітки. Це порушує красу природи і дуже шкодить деревам (через ранку випливає сік, можуть проникнути під кору мікроби і гриби-трутовики, які викликають захворювання і навіть загибель дерева).

Не рвіть у лісі, на луках квітів!

Нехай красиві рослини залишаться в природі! Пам’ятайте, що букети можна складати тільки з тих рослин, які вирощені людиною.

Збирання дикорослих рослин на букети – дуже потужний фактор впливу людини на природу. Його часто недооцінюють, вважаючи, що шкода, яка завдається при цьому рослинному світу, не варта уваги. Однак саме наша давня звичка рвати квіти призвела до зникнення багатьох рослин в місцях, які часто відвідують люди.

З лікарських рослин можна збирати тільки ті, яких у вашій місцевості багато. Частину рослин потрібно обов’язково залишати в природі.
Лікарські рослини – найцінніше природне багатство, до якого треба ставитися дбайливо. Кількість деяких з них через масовий збір різко зменшилася. Тому можна заготовлювати ті рослини, які численні. Але і їх потрібно збирати так, щоб у місцях збору певна їх частина залишалася незайманою.

Не обривайте в лісі павутину і не вбивайте павуків!
Павуки – традиційний об’єкт гидливого ставлення з боку людини. Це упередження засноване на незнанні, неувазі до навколишнього світу. Павуки є такою ж повноправною складовою частиною природи, як і інші тварини. Їх життя сповнене цікавих подробиць. Мережі павуків, та й самі вони по-своєму гарні. До того ж ці хижі істоти знищують безліч комарів, мух, попелиць та інших комах, що приносять шкоду людині і господарству.

Не ловіть диких тваринок і не несіть їх додому!
Відомо, що ящірки, їжаки, деякі риби, птахи нерідко виявляються жертвою любові людей до «наших менших братів», яка виражається в тому, що цих тварин ловлять, приносять додому і намагаються утримувати в неволі. Найчастіше такі спроби закінчуються загибеллю тварин, так як умови неволі не можуть замінити їм природного середовища. Кращий «дім» для диких тварин – ліс, луки, водойми, а в наших будинках можна утримувати лише тих тварин, які звикли до життя в цих умовах, з’явилися на світ в неволі, яких спеціально розводять для утримання поруч з людиною.

Не підходьте близько до гнізд птахів!
По Ваших слідах їх можуть відшукати і знищити хижаки. Якщо випадково опинитесь біля гнізда, не торкайтесь до нього, відразу ж ідіть. Інакше птахи-батьки можуть назавжди залишити гніздо. Не знищуйте пташині гнізда!
В лісі намагайтеся ходити стежками, щоб не витоптувати траву і ґрунт. Від цього гине багато рослин, тварин.

Не оминайте нагоди проводити бесіди з дітьми та підлітками щодо правил поведінки на природі.

Всесвітній день без тютюну

завантаження

  У 1988 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила 31 травня Всесвітнім днем без тютюну. Перед світовою спільнотою було поставлено завдання – домогтися, щоб у XXI столітті проблема тютюнопаління зникла.  Та вже триває другий десяток XXI століття, а проблема не зникла. Боротьба з нікотином триває.

  За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я у світі від причин, пов’язаних з палінням, щорічно передчасно вмирають більше, ніж від дорожньо-транспортних пригод, вживання наркотиків, або від СНІДу.

Україна – серед перших за кількістю випалених цигарок на людину.

Це говорить про те, що в нашій країні ця проблема сягнула розмірів епідемії.

У березні 2006 року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну.

Конвенція зобов’язує учасників вживати конкретних заходів, спрямованих на подолання тютюнової пандемії.

В Україні палить близько 11,5 млн жителів, з них — 9,1 млн чоловіків та 2,5 млн жінок. У відсотковому відношенні — 60% і 11,2%, відповідно. Приблизно третина населення у віці від 18 до 25 років — є постійними паліями. Більш, як половина всіх паліїв свою першу цигарку випалили у віці до 12 років.

 Кинути палити нелегко. Відомо, що нікотин викликає сильну залежність і всі ми знаємо людей, які спробували кинути, але всього лише через кілька місяців знову почали палити. Це є проблемою для всіх нас і ми повинні нею займатися, тому що знаємо, що збільшення числа тих, хто кинув палити, є ключовим елементом зниження прогнозованого тягаря викликаних тютюном смертей протягом найближчого двадцятиріччя.

Майже дві третини паліїв помилково вважають, що паління спричиняє невелику шкоду (чи взагалі не шкідливе). В даний час більшість тих, хто успішно кинув палити, зробили це без будь-якої сторонньої допомоги. Але є потреба істотно підвищити рівень успішного припинення паління.

Існує багато успішних і затрато-ефективних методів лікування.

Засоби заміщення нікотину, такі як нікотинова жувальна ґумка, пластир, назальний спрей та інгалятори, а також не-нікотинові засоби, такі як бупропіон, можуть подвоїти шанси людей добитися успіху. Вони повинні стати  широко доступні, а їхня вартість також повинна знижуватися, щоб палії в усіх країнах могли собі дозволити їх придбати.

Цигарка – це хитрий виріб, котрий, перш ніж убити, постачає в організм людини таку кількість нікотину, щоб тримати її в залежності все життя.

Однією з причин, чому слід позбутися цієї звички, є те, що паління тютюну піддає небезпеці здоров’я і життя. З палінням пов’язано понад 25 хвороб, які становлять загрозу життю. Наприклад, воно є основним чинником серцевого нападу, інсульту, хронічного бронхіту, емфіземи, різних видів раку, особливо раку легенів.

Людина може палити протягом багатьох років, перш ніж у неї з’явиться якась із цих хвороб. Крім того, паління не робить когось привабливішим. Реклами зображають паліїв чарівними й здоровими. Але насправді це не так. Паління спричиняє неприємний запах з рота, зуби жовтіють, а пальці стають жовтувато-коричневого кольору. У чоловіків воно викликає імпотенцію. Палії часто кашляють і мають утруднене дихання. У тих, хто палить, також є більша ймовірність з’явлення передчасних зморшок на обличчі й інших проблем зі шкірою

                        

Паління впливає на інших

Паління завдає шкоди іншим. Ще донедавна палій міг запалити цигарку в будь-якому місці і не отримати жодних зауважень. Але оскільки все більше людей усвідомлює небезпеку вдихання цигаркового диму, погляди змінюються.

Наприклад, коли особа не палить, але одружена з палієм, то ризик, що вона захворіє на рак легенів на 30 відсотків більший, ніж якби вона була одружена з непалієм. Діти, батьки яких палять, у перші два роки свого життя більш схильні захворіти на запалення легенів або бронхіт, ніж ті, які живуть у сім’ях, де не палять.

Вагітні жінки, які палять, піддають небезпеці майбутніх немовлят. Нікотин, окис вуглецю та інші небезпечні хімікати, що містяться у цигарковому димі, через кров матері потрапляють безпосередньо до дитини. У результаті існує велика ймовірність самовільного аборту, народження мертвого плода й смерті новонародженої дитини. До того ж жінки, які палили під час вагітності, у три рази більше наражають своїх дітей на смерть у колисці.

Іншою причиною кинути палили є великі кошти. Вивчення, проведене Всесвітнім банком, виявило, що кошти на медичне обслуговування, пов’язане безпосередньо з наслідками паління, сягають приблизно 200 мільярдів доларів щороку.

Гроші, які витрачає кожний палій на цигарки, легко підрахувати. Якщо ви палите, помножте суму, витрачену на цигарки за день, на 365. Це покаже, скільки грошей ви втрачаєте за рік. Помножте цю цифру на десять і побачите, яку суму ви віддасте за цигарки, якщо палитимете наступних десять років. Результат може здивувати вас. Подумайте, як інакше ви могли б розпорядитися такою сумою грошей.

Хоча тютюнова промисловість вже давно рекламує люльки й сигари як символ добробуту, їхній дим такий же смертельний, як і цигарковий. Навіть коли палії не затягуються люлькою чи сигарою, у них може розвинутись рак губ.

Щоб зменшити ризик для здоров’я, тютюнова промисловість пропонує цигарки з низьким вмістом смол і нікотину — відомі як легкі та м’які. Однак ті, хто почав палити ці цигарки, прагнуть такої ж дози нікотину, як і перед тим. Тому палії, які перейшли на такі цигарки, зазвичай компенсують це тим, що палять їх більше, роблять глибші й частіші затяжки або довше палять кожну цигарку.

     Як допомогти людині, яка вирішила кинути палити

Якщо ви не палите й усвідомлюєте небезпеку, пов’язану з палінням, певно, вам прикро спостерігати, як друзі або рідні перебувають у полоні цієї звички. Що ви можете зробити, аби допомогти їм позбавитись її? Незадоволеність, прохання, примушення та висміювання рідко знаходять відгук. Не допомагають також довгі нотації. Замість того щоб кинути, палій може тягнутись до цигарки, аби заглушити емоційний біль, який спричиняють ці зауваження.

Намагайтесь зрозуміти, як важко може бути полишити цю звичку, а також візьміть до уваги, що одним це зробити важче, ніж іншим.

Ви не можете примусити людину кинути палити. Внутрішня сила й рішучість позбавитись залежності від тютюну повинні походити від самого палія. Вам же необхідно знайти керовані любов’ю способи, щоб підбадьорювати й підтримувати людину, яка бажає кинути палити.

У відповідний момент можна висловити свою любов до людини й сказати, що ви стурбовані її звичкою палити. Поясніть, що ви завжди підтримуватимете будь-які її зусилля кинути. Звичайно, коли такий підхід використовувати занадто часто, він втратить ефективність і значення.

Пам’ятайте, що у неї можуть з’явитися симптоми абстиненції, у тому числі роздратованість і депресія. Також існує ймовірність появи головного болю і проблем зі сном. Нагадайте коханій людині, що ці симптоми лише тимчасові й свідчать про пристосування організму до нового та здорового ритму життя. Будьте веселими й оптимістичними. Висловлюйте свою радість з приводу того, що особа кидає палити. Протягом періоду абстиненції допомагайте їй уникати стресових ситуацій, які можуть призвести до рецидиву.

Намагайтесь не реагувати занадто гостро. Виявляйте співчуття. Розглядайте ситуацію як повчальний урок для вас обох, який посприяє тому, що наступне намагання буде успішним.

Можна знайти істотні переваги для здоров’я, кинувши палити в будь-якому віці. Ті, хто кинув палити у віці 30-35 років, мають таку ж тривалість життя, як і в  людей, які ніколи не палили.

Кинути палити — одне із кращих рішень у житті кожного палія. Вже з першого дня відмови від цигарок організм починає відновлюватися, а ризики виникнення хвороб, асоційованих з палінням, зменшуються. Через тиждень без цигарок у колишнього палія покращується відчуття смаку та запаху, через три місяці збільшується обсяг роботи легень на 30%, через п’ять років знижується ризик інсульту до рівня непалія.

Чим раніше палій прийме рішення кинути палити, тим краще!

Всесвітній день травматолога

67a1081151b83e442868147bbcf62ed2

20 травня в усьому світі відзначають День травматолога. Професія лікаря-травматолога гідна великої поваги, оскільки це не тільки спеціальність, а й покликання. Лікар-травматолог має бути фахівцем своєї справи, мати високу кваліфікацію і досвід, постійно самоудосконалюватися адже від його знань та вмінь залежать здоров’я і життя пацієнта. У всьому світі в цей день будуть приділяти увагу і вшановувати травматологів, проводити спеціальні заходи.

Сучасна травматологічна наука стрімко розвивається. Сьогодні в арсеналі лікарів-травматологів є засоби, які дозволяють врятувати хворого та швидко повернути його до звичного життя. Гіпс і скальпель дедалі частіше поступаються новим методикам – малоінвазивним, ендоскопічним, мікрохірургічним. З’являються біологічно інертні імплантати, в діагностиці і лікуванні використовуються комп’ютерні технології. Багато залежить і від спеціалістів.

Травматологи кожен день стикаються з безліччю травм своїх пацієнтів, іноді трапляються дуже складні і важкі випадки, але завжди можна розраховувати на їхній досвід і компетентність. Готовність лікарів-травматологів прийти на допомогу зберігає життя і здоров’я при найрізноманітніших пошкодженнях.

Травматологія (від грец. trauma – ушкодження, logos – вчення) – це не вузьке поняття обмежене рамками лікування травм опорно-рухового апарату, а широкий комплекс науково обґрунтованих теоретичних, практичних і організаційних положень, що охоплюють питання патології, клініки і лікування постраждалих.

Травматологія- прародителька всіх хірургічних спеціальностей, отримала свій розвиток в результаті неминучості травм та поранень у всі часи і народи. Лікарі травматологи щодня стикаються з безліччю найрізноманітніших травм своїх пацієнтів, іноді трапляються дуже складні і важкі випадки, але завжди можна розраховувати на їхній досвід і компетентність.

 Витоки травматології виходять із стародавніх часів. Результати лікування переломів кісток були відомі десятки тисяч років тому, про це свідчать археологічні знахідки. Про мистецтво лікування переломів свідчать також знахідки мумій за 2500 років до н.е.

Вже тоді переломи лікували, дотримуючись принципів іммобілізації відломків кісток. У IV ст. до н.е. виклав свої знання з медицини Гіппократ. В його трактатах викладена симптоматика і методи лікування вивихів і переломів. Багато з цих методів в подальшому стали прототипами різних апаратів, а метод вправлення вивихів по Гіппократу не втратив своєї цінності і сьогодні. Вчені середньовіччя та більш пізнього періоду продовжили розробку питання вивихів і переломів кісток, ампутацій кінцівок та ін. У розвитку травматології, як і хірургії взагалі, сприяли видатні відкриття ХІХ ст., а саме введення наркозу, антисептики і асептики, гіпсової пов’язки і рентгенівських променів, значення яких для травматології величезне. Значний внесок у розвиток травматології зробив Н.І. Пирогов. Він детально розробив і застосував у клінічній практиці безпідкладочну гіпсову пов’язку, яка є важливою ланкою лікування і основним принципом травматології.

В сучасному світі травматизм і смертність внаслідок травми постійно зростає. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від травм щороку гине 2 млн. чоловік, а травми різного ступеня тяжкості отримують близько 30 млн. людей. Травматизм це не тільки медична, а і соціальна проблема сучасного суспільства. Вчені України, не в останню чергу, зробили суттєвий внесок у вивчення травми: розробку принципів раннього сортування, покращення показань до переливання крові, створення мережі банку крові і плазми, а також мобільних служб швидкої допомоги. В наш час щороку з’являються виноходи за допомогою яких хворі з травмою можуть зберегти свій повноцінний статус. Але незважаючи на досягнення, коефіцієнти смертності від травми в світі зростає, а в Україні тривожно високі. В Україні причинами є, насамперед, недостатнє фінансування усієї системи надання допомоги травмованим пацієнтам, відсутність або недостатність сучасного діагностичного та лікувального устаткування і відповідних фармакологічних засобів, відсутність системи центрів травми, створеної вже в усіх розвинутих країнах світу. Також надання допомоги хворим з травмою залежить від соціальних проблем у суспільстві (військові дії, алкоголізм, погані дороги тощо). Незважаючи на труднощі компетентність і досвід лікарів-травматологів щоденно забезпечують здоров’я травмованих пацієнтів.

У цей святковий день ми приєднуємося до численних привітань лікарям-травматологам та бажаємо від щирого серця, щоб ваша сумлінна праця увінчалася шаною і достатком, а тепло людської вдячності зігрівало вас і додавало сили та енергії. Здоров’я, миру, успіхів, злагоди, благополуччя. Зі святом Вас!

Меланома

1_5cd2ee7f52fb3

          18 травня – Всесвітній день діагностики меланоми.

Згідно з даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) щорічно у світі реєструють близько 48 тис. смертей, пов’язаних з меланомою (рак шкіри).

Найважливішим фактором ризику розвитку меланоми є ультрафіолетове випромінювання.

У кожної людини можуть з’являтися родимки з підвищеним ризиком переродження у злоякісну пухлину. Це стосується всіх людей, а особливо тих, хто входить в групу ризику.

Це, перш за все, люди зі світлим або рудим волоссям, численними веснянками і блакитними очима, які легко одержують сонячні опіки, а також ті, чиї родичі страждали на меланому і мають спадкову схильність до даного захворювання.

Фактори ризику розвитку меланоми

 

    Високий ризик розвитку меланоми у людей з множинними невусами, які мають високу здатність перероджуватись у цю пухлину.

     До факторів, які підвищують ризик розвитку меланоми, належать:

  • світла шкіра, світле волосся і світлі очі;
  • часте перебування на сонці, особливо в дитячому віці;
  • велика кількість родимок (понад 100);
  • наявність великих родимок, родимок з нерівними краями і нерівномірно забарвлені родимки;
  • близькі родичі по крові — батьки, брати, сестри і діти — з меланомою;
  • хоча наявність родичів, які постраждали від меланоми є високим фактором ризику, він спрацьовується тільки в 10% випадків.

Ознаки появи меланоми:

  • зміна забарвлення, пігментація родимки зменшується або різко посилюється (може навіть забарвитися в чорний колір);
  • нерівномірність забарвлення, порушення або повна відсутність малюнка шкіри в районі невуса, лущення;
  • виникнення червоного запалення навколо родимої плями;
  • зміна форми контурів і розмивання країв родимки;
  • збільшення розмірів і ущільнення тканини;
  • поява невеликих папіломатозних компонентів, які мають вузлувату структуру;
  • сверблячка, пекучість, поколювання і напруга в районі невуса;
  • виникнення тріщин і виразок;
  • кровоточивість.

Діагностика меланоми

     Більшість випадків діагностується за допомогою біопсії. Для проведення біопсії шкіри видаляється частина або вся родимка, а зразок тканини відправляють у лабораторію для проведення аналізу.

Біопсія може виявити:

  1. Доброякісний стан, який не потребує лікування.
  2. Атипові родимки, які, в залежності від думки лікаря, підлягають видаленню.
  3. Меланома, яка вимагає обов’язкового хірургічного втручання.

Важливо!

Злоякісна меланома — один з найпоширеніших типів раку серед молодих людей.

Взагалі — меланома це рідкісний різновид раку шкіри, але за даними Американської академії дерматології, серед молодих людей у віці від 25 до 29 це найпоширеніший рак, а серед тих, кому від 15 до 29 — другий за ступенем поширеності. Виною цьому регулярне використання соляріїв.

Хвороба атакує людей з будь-яким кольором і відтінком шкіри.

Чим більше пігменту в шкірі, тим нижче ризик захворіти злоякісною меланомою, але це зовсім не дає права смаглявим людям відмовлятися від сонцезахисних кремів.

Хвороба може не розвинутися з вже існуючої родимки.

Ідея про те, що «погані» родимки стають меланомами, не підтримується всіма експертами. Хтось вважає, що хвороба може стартувати в цьому місці, а хтось переконаний, що з будь-якого іншого місця .

Вона може з’явитися у людини взагалі без родимок.

Так, більшість перших симптомів меланоми пов’язані зі зміною кольору, форми і розміру родимок, але хворобу виявляють і у людей , які їх взагалі не мали.

Вона взагалі може не виглядати родимкою.

Меланома може виглядати, як подряпина або синяк, який вперто не бажає проходити, або як плямочка під нігтем на пальцях рук або ніг . У легендарного музиканта Боба Марлі меланому знайшли саме у вигляді такої плямочки під нігтем на руці, він відмовився від ампутації кінчика пальця, і після поширення метастазів в легені і мозок помер у віці всього 36 років.

Вона може з’явитися на тих місцях, які не піддаються променям сонця.

Наприклад, між пальцями руки і ніг, в області пахв, на сідницях і геніталіях.

Хвороба вражає і дорослих людей.

Не варто вважати це хворобою молоді , сонцезахисні креми потрібні людям будь-якого віку. Ні в кого немає імунітету.

Це найбільш смертельний різновид раку шкіри.

У США від злоякісної меланоми помирає по одній людині щогодини.

Але шанси високі, якщо почати лікуватися вчасно.

Це справедливо для всіх випадків раку, і меланома не виняток. П’ятирічна виживаність для пацієнтів, у кого хворобу діагностували до поширення на лімфовузли, становить 98 %.

          Вона вражає не тільки фанатів сонячних ванн і соляріїв.

Якщо у вашій сімейній історії є випадки меланоми , то ви вже у групі ризику.

Профілактика

Існує ряд рекомендацій, виконання яких дозволить зменшити ризик виникнення злоякісних пухлин шкіри:

– повне виключення перебування на пляжі в період з 10 до 16 годин;

– відмова від відвідування соляріїв;

– Категорично не допускати перебування на пляжі дітей у віці до 3-х років;

– використання сонцезахисного одягу – капелюхів з широкими полями, сорочок з довгим рукавом і сонцезахисних окулярів;

– не можна заклеювати родимки пластиром;

– застосовуйте сонцезахисні засоби в період перебування на сонці;

– самостійно оглядайте шкіру з метою виявлення підозрілих новоутворень шкіри;

– при виявленні новоутворень на шкірі, негайно звертайтесь до лікаря-дерматолога, це вкрай необхідно зробити якщо ви травмували родимку;

– проведення дерматоскопії всіх підозрілих родимок і новоутворень шкіри.

Дерматоскопія – найперша діагностика меланоми. Проводиться за допомогою дерматоскопа. Якщо з`явилися зміни у ділянці родимки, негайно зверніться до лікаря.

У жодному разі не займайтеся самолікуванням!

Дерматоскопія – «золотий стандарт» діагностики меланоми!

Артеріальна гіпертонія (артеріальна гіпертензія, АГ)

гіпертонія1-737x300

На 17 травня припадає Всесвітній день боротьби з артеріальною гіпертонією.

          Артеріальна гіпертонія (артеріальна гіпертензія, АГ) — медичний термін, який означає, що кров надміру тисне на стінки артерій із середини. Нормальним вважають систолічний (верхній) тиск менше 120 і діастолічний (нижній) тиск менше 80 мм рт.ст.

Артеріальну гіпертензію діагностують у разі постійного підвищенні рівня артеріального тиску (АТ):

    більше 140 мм рт. ст. (систолічний АТ);

    більше 90 мм рт. ст. (діастолічний АТ).

Підвищений артеріальний тиск без належного лікування може призвести до інфаркту, інсульту, ниркової чи серцевої недостатності, погіршення зору та інших ускладнень. Навіть помірне підвищення АТ пов’язане зі зменшенням очікуваної тривалості життя.

До 40% хворих на артеріальну гіпертензію не підозрюють у себе недугу, бо часто ця хвороба має безсимптомний перебіг.

Більше 1,5 мільярдів людей у всьому світі страждають цим підступним захворюванням.

В Україні зареєстровано понад 12 мільйонів осіб, хворих на артеріальну гіпертензію, з яких систематично отримують лікування лише 14 відсотків, приймають лікарські препарати періодично – 35 відсотків. Щорічно цю хворобу виявляють у все більшого числа українців.

Мета проведення заходів, присвячених Всесвітньому дню боротьби з артеріальною гіпертонією – підвищення інформованості населення про серйозні ускладнення артеріальної гіпертонії, поширення інформації про те, як можна запобігти розвитку цього захворювання.

Сучасні методи діагностики і лікування гіпертонії дозволяють успішно контролювати стан пацієнтів з артеріальною гіпертензією і попереджати страшні ускладнення – втрату зору, аритмію, серцеву недостатність, інфаркт міокарду, інсульт.

У даний час артеріальна гіпертонія – це дуже поширене захворювання серцево-судинної системи, від нього страждають люди різного віку і роду занять. Під терміном «гіпертонія» мають на увазі підвищений артеріальний тиск.

Це відбувається із-за звуження артерій і дрібніших судин – артеріол. Артеріями кров розноситься по всьому організму, живлячи тканини, і насичує їх киснем. При артеріальній гіпертензії – це інша назва артеріальної гіпертонії – звуження артеріол може відбуватися внаслідок спазму, а потім утворюється  потовщення стінок судин. Це призводить до того, що серце мусить посилювати свою роботу,  щоб потік крові міг подолати цю перешкоду і, як наслідок, крові в судинне русло викидається набагато більше.

На сьогоднішній день у нашій країні майже половина дорослого населення страждає цим захворюванням. Причому знають, що у них артеріальна гіпертонія, лише 37 % чоловіків і 58 % жінок, а спостерігаються у лікаря і проходять лікування тільки 22 % і 46 % від цього числа. Належний контроль за артеріальним тиском проводять 57 % чоловіків і 175 % жінок.

Артеріальний тиск, викликаний порушенням роботи того чи іншого органу, зустрічається у гіпертоніків у десяти випадках зі ста. В таких випадках ставлять діагноз: вторинна або симптоматична гіпертонія. Решта дев’яносто відсотків страждають есенціальною (або первинною) гіпертонією.

Ускладнення, які викликає артеріальна гіпертонія

Дуже часто зустрічаються випадки, коли гіпертонічна хвороба не має яскраво виражених симптомів. Але вживати заходів і лікувати хворобу необхідно, оскільки можлива поява серйозних ускладнень. Так, гіпертонічна хвороба може чинити негативний вплив на деякі органи – наприклад, може постраждати серце (гіпертрофія міокарда лівого шлуночка, інфаркт міокарда, розвиток серцевої недостатності), страждає головний мозок ( геморагічний та ішемічний інсульти, дисциркуляторна енцефалопатія), нирки, а також усі судини.

Ускладнення, викликані гіпертонічною хворобою

Найпоширенішими і небезпечними ускладненнями, які може викликати гіпертонічна хвороба, є:

гіпертонічний криз;

геморагічні або ішемічні інсульти при порушенні мозкового кровообігу;

нефросклероз (первинно зморщена нирка);

серцево-судинна недостатність;

аневризма, аневризма аорти.

Гіпертонічний криз

Якщо відбувається різке підвищення артеріального тиску, якому супроводжує погіршення мозкового, ниркового та коронарного кровообігу, то можна говорити, що настав гіпертонічний криз. При цьому підвищується можливість серйозних серцево-судинних ускладнень, таких як інфаркт міокарда, інсульт, розшарування стінки аорти, субарахноїдальний крововилив, гостра ниркова недостатність, набряк легенів.

Причини, через  які може розвинутися гіпертонічний криз:

 психоемоційне напруження;

  • алкогольні ексцеси;
  • відмова від прийому лікарських препаратів;
  • метеорологічні фактори;
  • неправильне лікування артеріальної гіпертонії;
  • надмірне споживання в їжу солі.

Симптоми гіпертонічного кризу

Людина може відчувати занепокоєння, сильне збудження, страх, розвиваються симптоми тахікардії з’являється відчуття нестачі повітря. Можливо почервоніння шкірних покривів обличчя, тремор рук, холодний піт. При порушеннях мозкового кровообігу з’являються нудота, одноразова блювота, запаморочення. Крім того, слабкість в кінцівках, порушення язика, відчуття оніміння язика і губ. У деяких, особливо важких випадках можуть виникати ознаки серцевої недостатності, що супроводжуються задишкою, і нестабільної стенокардії – біль у грудях та інші судинні ускладнення.

Важливо пам’ятати! Гіпертонічний криз може розвинутися на всіх стадіях хвороби. Повторний гіпертонічний криз – найчастіше свідчення того, що лікування артеріальної гіпертонії виконується неправильно, і необхідно вжити заходів для зміни ситуації.

Перша допомога при кризах

 

Якщо криз виникає вперше або пацієнт почуває себе погано – необхідно негайно викликати швидку допомогу.

До приїзду медиків необхідно:

  • надати пацієнтові лежаче з високою подушкою або напівсидяче положення;
  • створити спокій і заспокоїти людину, забезпечити доступ свіжого повітря, розстебнути комір, послабити краватку, розстебнути бюстгальтер;
  • дати розсмоктати під язиком капотен або коринфар;
  • дати заспокійливе (валокордин, корвалол, ново-пасив, валеріана);
  • виміряти тиск і пульс;
  • пильно спостерігати за пацієнтом;
  • передати в руки до медиків;
  • при важкому стані необхідна госпіталізація в стаціонар.

Профілактичні заходи:

 

  • фізична активність, заняття спортом, ранкова гімнастика, плавання, фітнес, спортзал. Навантаження повинні бути легкими або помірними, високі фізичні навантаження шкідливі;
  • дієта з обмеженням солі до 5 грамів на добу. Виключення з харчування продуктів з надлишком солі (чіпси, солоності, ковбаси, консерви). Заміна солі на прянощі і часник;
  • різке скорочення в харчуванні тваринних жирів і вуглеводів зі зниженням ваги тіла. Це профілактика атеросклерозу, ожиріння;
  • збагачення раціону калієм, кальцієм;
  • відмова від шкідливих звичок;
  • захист організму від емоційних і фізичних стресів;
  • контроль за тиском;
  • регулярне відвідування лікаря.

Визначальні фактори ризику появи АГ:

 

  • стать (частіше страждають жінки);
  • вік (більше 50 років);
  • рівень загального холестерину.

       Артеріальна форма гіпертонії вражає не тільки людей  похилого та середнього віку, а й молодих – цьому сприяє і малорухливий спосіб життя сучасної людини, і екологічна обстановка у великих містах.

На сьогодні не існує ніяких вікових норм показників артеріального тиску. Якщо на прийомі у лікаря АТ ≥ 140/90 мм рт.ст., і такий рівень підтверджується як мінімум двічі протягом місяця на окремих візитах, це свідчить про артеріальну гіпертензію незалежно від віку хворого. Сучасні підходи до лікування артеріальної гіпертензії в людей яким понад 65 років (і навіть понад 80 років), полягають у призначенні постійної медикаментозної терапії з метою нормалізації АТ та зменшення ризику, перш за все, мозкового інсульту та інфаркту міокарда.

Лікарі рекомендують починати стежити за своїм тиском вже з 25 років, регулярно вимірюючи його і намагаючись виключити зі свого життя негативні фактори впливу.  Зробити це набагато простіше, ніж витрачати час у майбутньому на тривале і дороге лікування!