На офіційному веб-сайті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розміщено текст щорічної доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні в тому числі :

п 4.4 Право на охорону здоровя

В умовах запровадження у 2020 році протиепідемічних заходів у зв’язку із поширенням в Україні інфекційної хвороби COVID-19 Уповноваженим здійснено моніторинг низки проблемних питань у сфері охорони здоров’я, зокрема, щодо стану забезпечення фінансування сфери охорони здоров’я, додержання права на охорону праці медичних працівників, забезпечення лікування хворих, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, за рахунок бюджетних коштів. Розглянуто 602 повідомлення, за якими здійснено заходи реагування щодо поновлення прав заявників, направлено 455 запитів до ЦОВВ, органів місцевого самоврядування щодо додержання права людини і громадянина на охорону здоров’я та здійснено 17 моніторингів щодо додержання права на охорону здоров’я. Забезпечення права громадян на безоплатну медичну допомогу у державних та комунальних закладах охорони здоров’я До Уповноваженого звертались громадяни з різних регіонів України щодо забезпечення їх безоплатним лікуванням за бюджетні кошти у державних та комунальних ЗОЗ з питань лікування онкологічних захворювань (Рівненська, Харківська, Чернівецька області та інші), неврологічних захворювань (Житомирська, Закарпатська, Харківська, області), проведення хірургічного втручання (Рівненська область). Моніторинг засвідчив, що недостатнє фінансування сфери охорони здоров’я призводить до порушень прав громадян на отримання безоплатної медичної допомоги у державних і комунальних ЗОЗ. У 2020 році в Державному бюджеті України передбачено на сферу охорони здоров’я, в тому числі і на програму державних фінансових
гарантій медичного обслуговування населення, фінансування на
рівні 133,2 млрд грн, або 2,9% від ВВП (4510,8 млрд грн). Разом із тим, за даними Рахункової палати України, МОЗ не використано відповідно до плану видатків бюджетних програм 2020 року кошти на загальну суму 10,5 млрд грн (7,7%)1. На реалізацію програми державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році передбачено 88,9 млрд грн (1,97% від ВВП), що не відповідає сумі видатків на
реалізацію програми державних фінансових гарантій, визначених законодавством на рівні 5% ВВП (225,5 млрд грн )2 . Тарифи на медичні послуги3 не відповідали собівартості надання медичних послуг та не давали можливості адекватно підвищити рівень оплати праці медичних працівників, забезпечити надання якісної медичної допомоги, що призвело до необхідності їх збільшення. З метою забезпечення належного функціонування ЗОЗ Кабінет Міністрів України в червні 2020 року збільшив тарифи на медичні послуги з надання екстреної медичної та стаціонарної допомоги, проведення хірургічних операцій у стаціонарних умовах, медичну допомогу при деяких серцево-судинних захворюваннях4.

Приклад
До Уповноваженого надійшло колективне звернення мешканців Станично-Луганського району Луганської області, яке стосувалось неналежного фінансового стану комунального некомерційного підприємства «Станично-Луганське районне територіальне медичне об’єднання», що унеможливлювало надання якісних медичних послуг, які передбачені програмою медичних гарантій. Уповноваженим надано рекомендації Національній службі здоров’я України (далі – НСЗУ) та Луганській обласній ВЦА. Права громадян цього району було поновлено, підписана додаткова угода про перехідне фінансове забезпечення комплексного надання медичних послуг ЗОЗ між НСЗУ та вказаним ЗОЗ, згідно з якою виділено додаткові кошти для фінансування поточних витрат закладу до кінця 2020 року.

Критичним питанням у забезпеченні зайнятості працюючих в системі охорони здоров’я стало масове отримання медичними працівниками письмових попереджень про зміну істотних умов праці та (або) про майбутнє вивільнення. За даними Державного центру зайнятості, у 2020 році кількість осіб, які були попереджені про заплановане масове вивільнення в сфері охорони здоров’я, становить 73 025 або на 25 116 більше, ніж
за 2019 рік. Серед загальної кількості осіб, які попереджені про масове вивільнення за видами економічної діяльності, сфера охорони здоров’я перебуває на другому місці після державного управління і оборони1. Із загальної кількості зареєстрованих безробітних у сфері охорони здоров’я станом на 1 січня 2021 року – 21,1 тисяч осіб, кількість вакансій складає 3,9 тисяч осіб або навантаження на одну вакансію – 5 осіб, що свідчить про скорочення закладів охорони здоров’я2 . Забезпечення прав медичних працівників на охорону здоров’я та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в умовах поширення на території України хвороби COVID-19 Уповноваженим здійснено моніторинг додержання прав медичних працівників на охорону здоров’я та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в умовах поширення хвороби COVID-19 (додаток 1).
Як свідчать дані моніторингу, станом на 1 жовтня 2020 року рівень захворюваності на хворобу COVID-19 серед працівників ЗОЗ у регіонах значно відрізняється. Відсоток медичних працівників, які захворіли на інфекційну хворобу COVID-19, у Луганській області становить 0,3% (29 випадків) від загальної кількості медичних працівників в області, а в Чернівецькій області – 8,1% (904 випадки) відповідно. Найбільша кількість випадків, які визнані професійним захворюванням серед працівників ЗОЗ, які захворіли на хворобу COVID-19, виявлено у Хмельницькій області – 76 або 30,1% від загальної кількості працівників ЗОЗ, а серед медичних працівників – 75 або 32,7% у цьому регіоні. Найменша кількість – 15 у Закарпатській області, що становить 1,8% випадків серед усіх працівників
ЗОЗ, та 7 випадків або 0,9% серед медичних працівників області. При цьому на час моніторингу в Луганській області жодного випадку захворювання серед працівників ЗОЗ не було пов’язано з виконанням професійних обов’язків. За даними ОДА та КМДА, станом на 01.10.2020, у Вінницькій, Волинській, Донецькій, ІваноФранківській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернівецькій областях та у м. Київ були відсутні
випадки гострого професійного захворювання на хворобу COVID-19 серед інших (немедичних) працівників ЗОЗ. У Дніпропетровській, Житомирській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській областях встановлено по одному випадку профзахворювання серед цієї категорії працівників (додаток 2).
За інформацією МОЗ та Держпраці, станом на 31 грудня 2020 року на COVID-19 захворіло 46 762 працівника ЗОЗ, з них померло 459. До Держпраці надійшло 35 040 повідомлень про гостре професійне захворювання на хворобу COVID-19, в тому числі 411 летальних випадків. Із загальної кількості хворих завершено розслідування гострого професійного захворювання на інфекційну хворобу COVID-19 стосовно 9 159 осіб, в тому числі 200 летальних випадків. Пов’язано з виконанням професійних обов’язків 2 558 випадків,
в тому числі 62 смертельні, не пов’язано – 6 601 випадок, в тому числі 138 смертельних. Стосовно 25 881 осіб розслідування триває1. Не використаними залишились кошти Фонду боротьби з COVID-19, передбачені ФССУ для виплат медпрацівникам та членам їх сімей — майже 171 млн грн (73%)2 через довготривалу процедуру розслідування професійних захворювань.

Приклад
До Уповноваженого надійшло звернення громадянина Г. (Херсонська область) щодо порушення права заявника на проведення розслідування професійного захворювання на хворобу COVID-19 та прав членів його родини на належні виплати у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю. З метою поновлення прав Г. та членів його родини Уповноваженим надано рекомендації Херсонській ОДА та ФССУ. За результатами вжитих заходів права заявника поновлено, випадок хвороби
COVID-19 пов’язано з виконанням професійних обов’язків, а членам родини видано листки тимчасової непрацездатності, оформлені належним чином.

Забезпечення права громадян на отримання медичної допомоги в умовах поширення на території України хвороби COVID-19 Уповноваженим здійснено безвиїзний моніторинг додержання ОДА та КМДА прав громадян на охорону здоров’я та отримання медичної допомоги в умовах поширення на території України респіраторної хвороби COVID-19.
Моніторингом встановлено, що фінансування базових ЗОЗ, які визначені для госпіталізації пацієнтів з хворобою COVID-19, є недостатнім. В зазначених закладах не було необхідного переліку лікарських засобів для лікування пацієнтів з хворобою COVID-19, медичного обладнання, а медичним працівникам не забезпечено безпечні умови праці.
Першочергово лікарськими засобами для лікування хвороби СОVID-19, в тому числі киснем, тестами полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР-тести) на виявлення збудника респіраторної хвороби COVID-19 та витратними матеріалами для проведення зазначених тестів, забезпечуються ЗОЗ першої хвилі, а в ЗОЗ другої хвилі лікарських засобів та виробів медичного призначення недостатньо для лікування пацієнтів із хворобою СОVID-19.
За результатами інтерв’ю громадян, які перехворіли на респіраторну хворобу COVID-19, з’ясовано, що на порушення наказу МОЗ не проводилась госпіталізація пацієнтів із хворобою COVID-19 за наявності клінічних показників. Такі пацієнти отримували лікування в умовах стаціонару вдома під спостереженням лікарів первинної ланки, лікування та обстеження таких пацієнтів проводилось за їх власні кошти. Ситуація із поширенням хвороби COVID-19 в Україні потребувала значних додаткових витрат державного та місцевих бюджетів на забезпечення протиепідемічних заходів. З метою протидії
пандемії COVID-19 створено Фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19,
спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі – Фонд), якому виділено кошти в обсязі 80,91 млрд грн1. Аналіз розподілу видатків Фонду свідчить про те, що кошти з нього лише частково витрачали на потреби подолання респіраторної хвороби COVID-19. Із загальної суми бюджету Фонду на потреби сфери охорони здоров’я виділено 22,45 млрд грн, що становить 27,7% від загальної суми, використано у сфері охорони здоров’я 19,45 млрд грн, що становить 86,6% від виділеної суми2 .За умов значного зростання протягом серпня-грудня 2020 року кількості позитивних випадків респіраторної хвороби COVID-19 (додаток 2) лише в 4 кварталі 2020 року постановами Кабінету Міністрів України передбачено виділення коштів місцевим бюджетам для забезпечення подачею
кисню ліжкового фонду ЗОЗ, які надають стаціонарну медичну допомогу пацієнтам з хворобою COVID-19, на загальну суму 1 466,6 млн грн, зокрема в жовтні – 571 млн грн3
та додатково у листопаді – 895, млн грн4 , що ускладнило їх ефективне використання ЗОЗ наприкінці року.

Приклад
До Уповноваженого звернувся громадянин К. (Чернігівська область) щодо неналежного надання медичної допомоги члену його родини, хворому на респіраторну хворобу COVID-19, зокрема несвоєчасної госпіталізації до ЗОЗ, проведення лікування в неповному обсязі. За результатами розгляду запиту Уповноваженим про порушення прав заявника проводиться відповідне розслідування місцевими органами прокуратури.

Порушення прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на отримання високоспеціалізованої медичної допомоги Уповноваженим в рамках відкритого з власної ініціативи провадження за зверненнями громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щодо порушення їх прав на соціальний захист, пенсійне забезпечення та медичне обслуговування здійснено моніторинг ДУ «Український
центр інформаційних технологій та Національного Реєстру Міністерства охорони здоров’я України» (далі – ДУ «УЦІТ та НР» МОЗ України) та Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України» (далі – ННЦРМ) щодо стану отримання постраждалими високоспеціалізованої медичної допомоги. За даними ННЦРМ1
, показник захворюваності на всі форми раку серед учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС перевищує майже на 7% середній рівень серед населення. За останні 5 років на 7 600 зросла чисельність осіб з інвалідністю, захворювання яких пов’язане
з наслідками Чорнобильської катастрофи, а їх частка в структурі потерпілих збільшилася з 4,77% у 2015 році до 5,67% у 2019 році. За останні 12 років кількість потерпілих осіб (дорослого віку), які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зменшилася на 300 тисяч осіб або на 20,38%. Водночас з 2011 року Кабінетом Міністрів України не виконується норма щодо затвердженя державної цільової програми подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи. Моніторингом також виявлено, що нормативноправового врегулювання потребує питання визначення механізму передачі/обміну лікарських засобів,
які закуповуються за кошти державного бюджету, між ННЦРМ та обласними спеціалізованими медичними закладами, що забезпечують лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Своєю чергою це забезпечить можливість ефективного та раціонального використання дороговартісних препаратів, що закуповуються за бюджетні кошти. Моніторингом ДУ «УЦІТ та НР» МОЗ України щодо повноти та якості наповнення Державного реєстру України2 , головним завданням якого є здійснення контролю за станом здоров’я, вивчення найближчих та віддалених медичних наслідків в осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виявлено низку проблемних питань, що потребують врегулювання. Зокрема, в Положенні про організацію і функціонування Державного реєстру України не визначено строків подання інформації до Державного реєстру України відповідними рівнями управління. За даними ДУ «УЦІТ та НР», МОЗ, протягом 2018–2020 років зменшується у Державному реєстрі
України кількість осіб із числа постраждалих, що проходять щорічну диспансеризацію.
Причинами такої ситуації є:
непроходження диспансеризації із власної ініціативи громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; неподання декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (інформація про таких громадян не вноситься до Державного реєстру України та не оновлюється); скорочення у ЗОЗ посад працівників, які відповідали за наповнення Державного реєстру України (після реформування ЗОЗ, що надають первинну медичну допомогу, ведеться облік лише тих осіб, які подали декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу). Стан додержання права громадян на безоплатне забезпечення донорською кров’ю та її компонентами (плазмою, еритроцитами, лейкоцитами тощо) у державних та комунальних ЗОЗ. Уповноваженим здійснено моніторинг стану виконання МОЗ, ОДА, КМДА Плану заходів щодо реалізації Стратегії розвитку національної системи крові на період до 2022 року (далі – План
заходів)1. Згідно зі звітною інформацією встановлено факти невиконання МОЗ Плану заходів у частині: розроблення нормативно-правових актів, необхідних для функціонування оновленої структури національної системи крові та порядку фінансування її діяльності;
запровадження єдиного методу формування вартості компонентів крові у всіх суб’єктів
господарювання; розроблення та впровадження навчальних програм для спеціалістів закладів та установ національної системи крові. Невиконання цих завдань призвело до порушення: прав донорів та пацієнтів на отримання своєчасних, якісних та безпечних трансфузіологічних послуг та належний рівень надання їм необхідної медичної допомоги;
прав пацієнтів на безоплатний, рівноправний доступ до якісних та безпечних компонентів
донорської крові у достатній кількості; прав медичних працівників, що задіяні в системі крові, на професійний розвиток та удосконалення кваліфікації. Моніторингом встановлено невиконання Плану заходів і структурними підрозділами з питань охорони здоров’я ОДА, КМДА. Виявлено низку проблемних питань щодо фінансування установ і закладів служби крові, що негативно позначається на оснащенні, модернізації, закупівлі необхідних витратних матеріалів. Заклади служби крові не отримують належної компенсації за
надані послуги.

Приклад
До Уповноваженого надходили численні звернення від представників ГО, товариств, що працюють у сфері служби крові, та працівників закладів служби крові з різних областей України, в яких порушувалось питання щодо необхідності врегулювання на законодавчому рівні питання запровадження ліцензування господарської діяльності із взяття, переробки, зберігання, реалізації донорської крові та її компонентів, а також питання їх постачання і придбання.

Відповідні рекомендації та пропозиції Уповноваженого враховані у прийнятому Верховною
Радою України Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліквідації
штучних бюрократичних бар’єрів та корупціогенних чинників у сфері охорони здоров’я» від
02 червня 2020 року № 644-ІХ. Порушення права хворих, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, на лікування за рахунок бюджетних коштів у державних та комунальних закладах охорони здоров’я На контролі Уповноваженого постійно перебуває питання додержання прав громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, на належну медичну допомогу.

Приклад
До Уповноваженого надійшли звернення від громадян з різних регіонів України М. (Донецька область), С. (Чернігівська область), П. (м. Вінниця), П. (м. Рівне) та від ГО (Громадська спілка «Орфанні захворювання України», Міжнародний альянс Гоше, Всеукраїнська ГО «Об’єднання інвалідів – хворих на хворобу Гоше, ТОВ «Санофі-Авентіс Україна») щодо звуження МОЗ номенклатури лікарських засобів для закупівлі за бюджетні кошти у 2020 році за напрямом «Медикаменти для громадян, які страждають на орфанні метаболічні захворювання» від трьох до одного дороговартісного препарату для лікування осіб з хворобою Гоше. З метою недопущення порушення прав пацієнтів Уповноваженим надано відповідні рекомендації МОЗ, які враховані, а Урядом розширено номенклатуру лікарських засобів для лікування громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) метаболічні захворювання.

До Уповноваженого також надходили повідомлення про порушення прав хворих на муковісцидоз через незабезпечення цієї категорії громадян лікарськими засобами. Моніторингом Уповноваженого встановлено, що МОЗ за бюджетною програмою на закупівлю медикаментів і лікарських засобів через довготривалі процедури закупівель не використано в 2020 році 1 млрд гривень.

Приклад
До Уповноваженого надійшло звернення від Хмельницького обласного осередку ВГО «Всеукраїнська асоціація допомоги хворим на муковісцидоз» (далі – ВГО) щодо ситуації, що склалася із закупівлями лікарських засобів для жителів Хмельницької області, хворих на муковісцидоз. ВГО повідомило Уповноваженого, що за кошти державного бюджету 2018–2019 років було закуплено 3 лікарські засоби для дітей та 2 лікарські засоби для дорослих всього до 15% від потреби, а також про неспроможність забезпечити дороговартісним лікуванням орфанних хворих за рахунок коштів місцевих бюджетів. В рамках відкритого провадження Уповноваженим встановлено, що централізовані закупівлі за програмами 2020 року розпочато тільки в листопаді 2020 року3 . З метою захисту прав хворих на муковісцидоз Уповноваженим надано рекомендації МОЗ та Хмельницькій ОДА.

За даними Хмельницької ОДА , лікарські засоби, придбані за кошти Державного бюджету України на 2020 рік, до області в 2020 році не надходили. Закуплені за кошти Державного бюджету на 2019 рік лікарські засоби, розподілялися МОЗ структурним підрозділам з питань охорони здоров’я ОДА та КМДА впродовж 2020 року. Відсоток забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України на 2019 рік хворих на муковісцидоз дітей становив 61,5% від загальної потреби, а дорослих – 17,9%. ДОЗ Хмельницької ОДА здійснено пропорційний розподіл лікарських засобів між усіма хворими і на однаковий проміжок часу та дозакупівлю за кошти обласного бюджету лікарських засобів, що частково вирішило питання лікування хворих на муковісцидоз. З метою поновлення прав хворих на муковісцидоз Хмельницькою обласною радою затверджено 24.12.2020 Програму централізованого забезпечення медичних закладів дороговартісним обладнанням, медикаментами та виробами медичного призначення на 2021–2023 роки, якою передбачено стовідсоткове фінансування потреб пацієнтів із муковісцидозом. Стан реалізації положень Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII щодо ведення державного реєстру громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання Уповноваженим здійснено моніторинг стану забезпечення медичною допомогою громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, КНП Харківської обласної ради «Міжобласний спеціалізований медико-генетичний центр – центр рідкісних (орфанних) захворювань» (далі – Центр), який обслуговує приблизно 30 000 пацієнтів з усіх регіонів України. Результати моніторингу підтвердили необхідність створення державного реєстру громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання (далі – Реєстр), ведення якого забезпечить отримання актуальних даних про кількість пацієнтів і поширеність рідкісних (орфанних) захворювань, раціональне планування ресурсів для належного забезпечення медичною допомогою хворих, забезпечення рівного та своєчасного доступу зазначеної групи пацієнтів до специфічної високовартісної терапії. У щорічній доповіді за 2019 рік Уповноваженим наголошувалося на необхідності створення такого Реєстру, передбаченого статтею 531
Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII. Уповноваженим надано відповідні рекомендації МОЗ, які враховані в розробленому МОЗ1 проєкті розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку системи надання допомоги громадянам, що страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, на 2020–2025 роки», положеннями якої передбачено створення єдиної інформаційної системи обліку, звітності, документообігу, запровадження електронних реєстрів/баз даних, реєстру пацієнтів та їхніх медичних даних.

Рекомендації:

Кабінету Міністрів України:

1.Розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», в якому передбачити видатки на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення на рівні 5% ВВП відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19 жовтня 2017 року№ 2168-VIII.

  1. Розробити та затвердити:
    концепцію розвитку системи надання допомоги громадянам, що страждають на рідкісні (орфанні) захворювання; тарифи оплати медичних послуг ЗОЗ на вторинному (спеціалізованому) рівні надання медичної
    допомоги з урахуванням частки видатків на заробітну плату медичних працівників.
  2. Внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 2017 року № 152 «Про
    забезпечення доступності лікарських засобів» щодо розширення Переліку міжнародних непатентованих назв лікарських засобів найменуваннями лікарських засобів для лікування респіраторної хвороби COVID-19 на період запровадження протиепідемічних заходів.

Міністерству охорони здоров’я України розробити та затвердити нормативно-правові акти, необхідні для функціонування оновленої структури Національної системи крові та порядку фінансування
її діяльності, що передбачені Стратегією розвитку національної системи крові на період до 2022 року

Обласним державним адміністраціям, виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), органам місцевого самоврядування:

  1. Здійснювати контроль за своєчасністю й об’єктивністю проведення розслідувань гострих професійних захворювань на респіраторну хворобу COVID-19 серед працівників ЗОЗ.
  2. Забезпечити готовність закладів охорони здоров’я до надання своєчасної та якісної медичної
    допомоги хворим у разі підвищеної інфекційної захворюваності.

Зповним текстом доповіді можна ознайомитись :

25 квітня Всесвітній день боротьби проти малярії


Всесвітній день боротьби проти малярії відзначається щорічно 25 квітня починаючи з 2008 року. У травні 2007 року на 60-й сесії ВООЗ він був встановлений спільно з Всесвітньою асамблеєю з охорони здоров’я і Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я.
Мета проведення Міжнародного дня боротьби проти малярії – роз’яснення того, що малярія виліковна, пояснення громадськості необхідності профілактичних заходів, залучення уваги як експертів, так і науково-дослідних і навчальних інститутів, компаній та фондів до пошуку варіантів розв’язання цієї проблеми.
За даними ВООЗ, малярія продовжує загрожувати 40% населення світу. Щорічно малярією захворює більш 500 мільйонів чоловік, а більш одного мільйона чоловік помирає від цієї хвороби. Найважчий тягар малярії лежить на країнах Африки на південь від Сахари, але хвороба також вражає людей в Азії, Латинській Америці, Близькому Сході і навіть у деяких частинах Європи.
Причини, види хвороби
Малярія являється небезпечним інфекційним паразитарним захворюванням, що відоме людству з глибокої давнини. Перші згадки симптомів малярії було виявлено у єгипетських папірусах та китайських літературних пам’ятках глибокої давнини. 
В наш час малярія давно не рідкість. В Україні щорічно реєструються завізні випадки малярії. 
Інфекція передається людині при укусах  так званих «малярійних комарів». 
При захворюванні на малярію відмічається кілька стадій. Перша стадія (тканинна) протікає без клінічних проявів. Характерними особливостями другої стадії (еритроцитарна) є лихоманка, гепатоспленомегалія (одночасне збільшення параметрів селезінки і печінки, що мають спільний шлях відтоку лімфатичної рідини, венозної крові та іннервацію) та анемія. 
Симптоми малярії
– Анемія
– Кривавий стілець
– Судома
– Лихоманка
– Головний біль
– Жовтяниця
– М’язові болі
– Нудота
– Рясне потовиділення
– Блювота
Діагностика
Під час обстеження лікар може діагностувати збільшення печінки або селезінки. Малярія підтверджується відповідним аналізом крові.
Лікування
Малярія, особливо тропічна форма, вимагає невідкладної медичної допомоги в стаціонарі. Вибір ліків залежить почасти від того, в якій країні ви були інфіковані.
Профілактика малярії
Для профілактики захворювання використовуються ті ж лікарські препарати, які застосовуються і для лікування малярії. Однак з метою профілактики доза цих препаратів значно менша. Варто відзначити той факт, що медикаменти стають неефективними для лікування, якщо людина їх приймала раніше в невеликих дозах.
Дуже важливо профілактичні препарати почати приймати за декілька тижнів до в’їзду в країну, де можна заразитися малярією. Продовжувати прийом таких препаратів потрібно від одного тижня до одного місяця.
Крім цього, необхідно знищувати комарів, які є переносниками захворювання.
Пам’ятайте,  при появі симптомів захворювання (лихоманка з нез’ясованої причини, збільшення печінки і селезінки тощо) слід невідкладно звертатись по медичну  допомогу!

КНП КОР “КИЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ЗДОРОВ’Я”

Подяка лікарю КНП БРР «Бородянська ЦРЛ»


На Урядову «гарячу лінію» надійшло звернення від жителя Київської області, м. Гостомель, вул. Святопокровська, 164 Смитюх Михайла Олександровича в якому заявник висловлює подяку лікарю Іваненко Світлані Олексіївні та медичному персоналу КНП БРР «Бородянська ЦРЛ», у якій лікувався від COVID-19 у квітні 2021 року. Наголошує, що Іваненко С.О. є прикладом, яким повинен бути лікар та бажає побільше таких лікарів.

24 квітня – Всесвітній тиждень імунізації


Вакцинація – необхідна умова для  забезпечення максимального рівня здоров’я для кожної людини. Це – питання національної безпеки країни.

За даними ВООЗ, завдяки імунізації щорічно вдається запобігати до 3 мільйонів випадків смерті. Водночас у світі є ще майже 20 мільйонів дітей, які не отримують необхідних щеплень.

Вакцинація – необхідна умова для  забезпечення максимального рівня здоров’я для кожної людини.
Щеплення вакцинами, що надають громадянам безоплатно, за державний кошт, проводять у у комунальних (“державних”) закладах охорони здоров’я, в приватних клініках і лікарів-ФОП, які уклали договір з НСЗУ Це ті заклади, в яких працюють терапевти, педіатри та сімейні лікарі. Вакцинуватись можна у кабінетах щеплень у:
– дитячих і дорослих поліклініках (центрах первинної медико-санітарної допомоги);
– амбулаторіях;
– фельдшерсько-акушерських пунктах.

Якщо вам відмовляють у щепленні. Лікар може відмовити вам у проведенні вакцинації, посилаючись на протипоказання. 

Вакцинацію не роблять, якщо є:
– серйозна алергічна реакція (анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини чи відома алергічна реакція на один із компонентів вакцини (на желатин, неоміцин, курячий білок тощо);
– якщо у дитини були судоми або втрата свідомості після попередньої вакинації цільноклітинною вакциною АКДП;
– тяжкі алергічні реакції на антибіотик аміноглікозид, який входить в склад вакцини КПК;
– захворювання і стани, коли імунітет може не сформуватися: наприклад, в умовах хіміотерапії в онкологічних хворих; при вживанні великих доз стероїдних гормонів; при вживанні ліків, що пригнічують імунітет; при СНІДі;
– дітям від інфікованих ВІЛ матерів, не вводять оральну поліомієлітну вакцину (ОПВ), її замінюють на інактивовану поліомієлітну вакцину (ІПВ);
– прогресуюче захворювання нервової системи;
вагітним не вводять живі вакцини.

За світовими стандартами, легкі застуди з температурою до 38°С не є протипоказаннями для вакцинації.

Якщо ви загубили медичну карту дитини або у карті щеплень вже зазначено, що щеплення було проведено, а ви його не робили. Якщо загубили медичну картку і ніяких відомостей про щеплення немає, ви починаєте вакцинацію з самого початку – за календарем. Так само, якщо в картці вказано, що щеплення зроблено, але його не було.

Якщо ви раніше не проводили щеплень, а зараз передумали – ура! Прийдіть до вашого лікаря – він підкаже, з чого почати. Вам детально розкажуть про всі щеплення, які має отримати дитина, про вакцини, які застосовуються в Україні, і про догляд за дитиною під час вакцинації.
Надолужуйте те, що пропустили. Якщо дитина пропустила щеплення за календарем, не потрібно починати вакцинацію з самого початку. Просто визначте з лікарем графік введення наступної дози.

Якщо призначили непотрібні аналізи. Перед щепленням вам можуть призначити аналізи. Наприклад, аналізи крові і сечі, або пробу Манту. Вони не потрібні. Ніяких аналізів перед вакцинацією не роблять. Достатньо того, щоб лікар просто оглянув дитину та виміряв температуру. В багатьох країнах перед вакцинацією огляд дитини проводить медсестра.

В державній/комунальній поліклініці кажуть, що вакцину треба купити. Якщо це вакцина, що закуповується за кошти державного бюджету і входить до національного календаря щеплень, її мають надати безоплатно.Якщо заклад охорони здоров’я, який надає первинну медичну допомогу та уклав договір з НСЗУ, за ці послуги оплачує НСЗУ.

Якщо вам кажуть, що в один день не можна вакцинувати кількома різними вакцинами, наприклад від кору та дифтерії, правцю, кашлюку. За світовими стандартами, можна і потрібно вакцинувати в один день від практично усіх вакцинокерованих інфікційних захворювань, згідно з календарем щеплень – лише БЦЖ робиться окремо. Науково доведено, що під час вакцинації навіть кількома вакцинами одразу іде навантаження лише на 0,1% імунітету.

Додаткові обстеження не потрібні. Перед початком вакцинації не потрібно робити додаткові обстеження (наприклад, аналізи крові або сечі, «імунограми» тощо). Проведення таких аналізів не передбачене ні міжнародними рекомендаціями, ні наказами МОЗ України.

Хронічні захворювання — не протипоказання. Якщо у вашої дитини є хронічні захворювання (наприклад, бронхіальна астма, діабет) — це не протипоказання до щеплення! Навпаки: діти з хронічними хворобами — більш уразливі, тому передусім потребують захисту за допомогою вакцинації.

Спеціальна «підготовка» до вакцинації не потрібна. Перед щепленнями не рекомендовано вживати жодних медикаментів (жарознижувальних, протиалергійних) для «підготовки до вакцинації». Не потрібна дієта чи будь-які зміни у звичному режимі дня дитини.

Порадьтеся з лікарем. Якщо після щеплення дитину турбують підвищена температура тіла, висип, нежить, кашель, дратівливість, пов’язані чи не пов’язані з вакцинацією, не варто вдаватись до самодіагностики і самолікування. Проконсультуйтеся з лікарем!

Національна служба
здоров’я України

17 квітня – Всесвітній день гемофілії

   Людський організм наділений від природи розгалуженою і досконалою системою захисту, зокрема – й від зовнішніх чинників. Якщо, наприклад, людина зазнала травми, яка призвела до пошкодження кровоносних судин (порізи, рвані рани тощо), запускається складний механізм згортання крові.

Згортання – це реакція організму на кровотечу, щоб запобігти втраті надто великої кількості крові. В дієвості цього самозахисту організму кожен з нас мав змогу не раз пересвідчитись на власному досвіді – при незначному порізі чи подряпині кров за лічені хвилини засихає на ранці й перестає сочитися.

При глибших і обширніших пошкодженнях, особливо крупних судин, доводиться вдаватись до джгута, тампонів, перев’язування рани тощо, і все ж механізм згортання крові приходить нам на допомогу, щоб усунути врешті небезпеку. Адже велика втрата крові небезпечна для життя.

Та існує хвороба, при якій кровотеча особливо, смертельно небезпечна. 

Гемофілія — це рідкісне спадкове захворювання, при якому порушена коагуляція, або згортання крові. Після будь-яких травм кровотеча у хворих на гемофілію триває набагато довше, ніж у здорових людей. У них часто розвивається внутрішня кровотеча, особливо в суглобах.

У новонароджених з гемофілією білок, необхідний для нормального згортання крові, відсутній або знаходиться на дуже низькому рівні. Ці білки називаються факторами згортання крові.

Гемофілія, за дуже рідкісними винятками, зустрічається тільки у чоловіків.

У деяких випадках гемофілія є набутою — вона розвивається, коли в організмі виробляються антитіла до факторів згортання крові.

Факторами згортання крові називають групу речовин, переважно білків, які працюють з тромбоцитами, допомагаючи крові згортатися. При пошкодженнях кровоносних судин фактори згортання допомагають тромбоцитам з’єднуватися один з одним, щоб закрити ті ділянки, які були пошкоджені.

У людей з гемофілією кров не згортається досить швидко, оскільки фактори згортання у них відсутні, або їх дуже мало.

Це може призвести до великої крововтрати і (або) пошкоджень органів і тканин організму.

Результатом цього можуть стати незворотні порушення або смерть пацієнта. Щоб зупинити кровотечу, хворим на гемофілію може знадобитися введення факторів згортання.

Існує два основні типи гемофілії:

1.  Гемофілія A — характеризується відсутністю або низьким рівнем фактора згортання VIII. Приблизно у 9 з 10 чоловік з гемофілією діагностують саме цей тип гемофілії.

2.  Гемофілія В характеризується відсутністю або низьким рівнем фактора згортання IX.

Гемофілія може бути м’якою, помірною, або важкою, в залежності від кількості фактора згортання крові. Близько 7 з 10 чоловік з гемофілією А страждають від важкої форми цього захворювання.

     Гемофілія як спадкове захворювання викликане дефектом в генах, що визначають, як організм виробляє фактори згортання крові VIII і IX. Ці гени розташовані на Х-хромосомах.

     Якщо у жінки є цей дефектний ген («ген гемофілії»), вона може передати його своїм дітям. Якщо у неї народиться син, ймовірність того, що він буде хворіти на гемофілію, становить 50%. У разі народження дочки ймовірність того, що вона стане носієм гена гемофілії, також становить 50%.

     Чоловік, хворий на гемофілію, не може передавати це захворювання своїм синам, проте всі його дочки будуть носіями гена гемофілії.

     Дуже рідко народжуються дівчатка, хворі на гемофілію. Це може статися, якщо її батько хворий на гемофілію, а її мати є носієм гена гемофілії.

     Іноді хлопчики з гемофілією народжуються у жінок, які не є носіями дефектного гена. У таких випадках в генах, які передаються дитині, відбуваються мутації, які практично неможливо передбачити.

     Основними симптомами гемофілії є часте утворення синців і тривалі кровотечі. Внутрішні кровотечі зустрічається у людей з важкими формами гемофілії. Без швидкого лікування внутрішня кровотеча може призвести до пошкодження суглобів, м’язів або інших частин тіла.

     У більшості маленьких дітей першими ознаками гемофілії є сильна кровотеча під час прорізування зубів, поява синців навіть від незначних травм, набряки в ділянці суглобів, які можуть бути викликані внутрішньою кровотечею.

У дітей більш старшого віку і у дорослих, крім уже перерахованих, виникають такі симптоми гемофілії: носові кровотечі без явних причин, присутність крові в сечі (це викликано кровотечею в нирках або сечовому міхурі) та у випорожненнях (зумовлено кровотечею в кишечнику або у  шлунку).

     Кровотеча в області суглобів — найпоширеніша проблема хворих на гемофілію. Часто кровотеча починається в результаті травми і без лікування може тривати протягом декількох днів. Однак люди, хворі на гемофілію, вчаться розпізнавати ранні симптоми гемофілії, і, як правило, вчасно звертаються за допомогою до лікарів.

      Гемофілія – хвороба невиліковна і первинна її профілактика неможлива.

Але велике значення має профілактика кровотеч.

     Слід уникати внутрішньом’язового введення медичних препаратів – через небезпеку виникнення гематом.

     Препарати доцільно призначати перорально або вводити внутрішньовенно.

     Дитина, хвора на гемофілію, повинна відвідувати стоматолога через кожні 3 місяці, щоб попередити можливу екстракцію зуба.

     В ранньому віці дитина мусить бути під особливим наглядом, щоб не допускати травмування.

     Батьків хворої на гемофілію дитини слід ознайомити зі специфікою догляду за такими дітьми і навчити їх надавати першу допомогу.

     Хворому на гемофілію в дорослому віці проблематично працювати фізично, слід заздалегідь розвивати у дитини нахил до розумової праці чи безпечних з огляду на травматизм ремесел.

КНП КОР «КИЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я»

11 квітня – Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона


11 квітня в усьому світі відзначається Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона.
Цей день проводиться з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я і покликаний підвищити інформованість нашого суспільства про захворювання Паркінсона, надати підтримку хворим паркінсонізмом і їх сім’ям, а також зробити свій внесок у подолання цієї страшної недуги.
Як правило, ця страшна хвороба розвивається у віці після 40 років, але можливі випадки розвитку захворювання і в більш ранньому віці.
Хвороба Паркінсона є хронічним прогресуючим захворюванням центральної нервової системи. Вперше описано в 1817 р. англійським лікарем Джеймсом Паркінсоном, що жив з 1755 по 1824 рік.
Хвороба Паркінсона, викликається смертю нервових клітин і є одним з найбільш поширених нейродегенеративних захворювань в світі, істотно знижує якість життя. Вона не є смертельною. Близько 10 мільйонів людей на нашій планеті страждають від хвороби Паркінсона. Хворобу виявляють у людей старше 50 років. Жінки страждають частіше.
Втрата нервових клітин у мозку призводить до чотирьох ключових моторних симптомів: тремор рук і ніг в стані спокою, ригідність і скутість верхньої частини тулуба, сповільненість рухів і порушення координації, а також контролю рухів. Основні ознаки хвороби полягають в тремтінні рук, сповільненості рухів, скутості, болях, порушеннях рухової динаміки і психіки. Крім 4 ключових моторних симптомів хвороба Паркінсона також супроводжується і немоторними ознаками начебто болів, проблем зі сном, запорів, проблем із сечовипусканням, запаморочень, порушень мови, депресій, тривожних станів і втоми.
Ця недуга призводить до інвалідності, залишаючи повну ясність свідомості. Походження хвороби до цих пір не з’ясовано.
У світі від хвороби Паркінсона потерпає від 65 до 180 осіб на 100 тисяч населення, близько чотирьох мільйонів таких хворих тільки в США. А через кілька років, за прогнозами ВООЗ, таких хворих буде дев’ять мільйонів на Землі. В Україні цю хворобу мають щонайменше 70 тисяч осіб, тобто 133 особи на 100 тисяч населення.
За словами професора Інституту геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України Ірини Карабань, якщо раніше хвороба Паркінсона вважалась хворобою похилого віку, то зараз вона починається практично у 40-45 років. Є так знаний ювенільний паркінсонізм – прояв хвороби у молодих людей 30-35 років. Враховуючи, що хвороба Паркінсона – це хронічне захворювання центральної нервової системи, то і лікування її є пожиттєвим.
Розповідаючи про механізм виникнення недуги Ірина Карабань зазначає, що хвороба Паркiнсона характеризується повільним зменшенням синтезу медіатора дофаміну, який відіграє важливу роль у роботі клітин головного мозку. При цьому уражаються переважно тi клітини, які виробляють дофамiн – речовину, яка необхідна для нормальної роботи нервової системи та тих нервових центрів, які регулюють тонус м’язів та беруть участь в регулюванні рухів.
Діагноз хвороби Паркінсона визначається на основі рухових симптомів, таких як гіпокінезія, ригідність, тремор спокою та постуральна нестабільність, а також широким спектром немоторних проявів – психічних, вегетативних, сенсорних та інших. Часто скутості передують неприємні відчуття в кiнцiвках, незручність при виконанні звичних рухів. А сприяє розвитку хвороби адинамiя, депресiя, переїдання, зловживання алкоголем, тобто нездоровий спосіб життя.
Бо це основне, що може запобігти розвитку хвороби.
 Окрім того, підтверджуються дані стосовно протективної дiї кави. У людей, які п’ють цей напій щоденно, хвороба Паркiнсона зустрічається рідше.
Аби уникнути недуги, варто більше рухатися та займатися розумовою діяльністю.

КНП КОР «КИЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я»