Міжнародний день пам`яті жертв радіаційних аварій і катастроф

чаес

 За даними статистики, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС було 3,2 мільйони осіб, з яких понад 1 млн. дітей. Згідно з офіційними даними, радіоактивному опромінюванню піддалися майже 8 400 000 мешканців  України, Білорусі та Росії, що перевищує чисельність населення Австрії.

Ця трагедія зачепила долю кожного українця.

В грудні 2003 року ініціативу України щодо відзначення сумної дати на міжнародному рівні схвалила Генеральна асамблея ООН і закликала всі держави – члени ООН щороку вшановувати пам’ять про Чорнобильську трагедію та відзначати Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф.

Вшануймо їх пам’ять!

Імунізація– це захист Вашого здоров’я і здоров’я інших громадян!

імузація

Щорічно в 20-х числах квітня в Україні проводитися Український тиждень імунізації,який відбувається одночасно з Всесвітнім та Європейським тижнями імунізації.

Європейський тиждень імунізації у 2020 році відбудеться з 21 по 26 квітня включно.

 Цей захід за ініціативою Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) проводиться з 2005 року. Організаційні заходи в тиждень імунізації націлені на повернення довіри населення до профілактичних щеплень, доведення до відома батьків, що відмовляються від вакцинації дітей та дорослих достовірної інформації з вуст лікарів стосовно ефективності та безпечності сучасних вакцин.

Одним із ключових повідомлень під час Європейського тижня імунізації це те, що, відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я, переривати рутинну імунізацію під час COVID-19 не можна.

Враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», просвітницькі заходи до Європейського тижня імунізації мають відбуватися належним чином але в онлайн-форматі.

Головна мета ініціативи «Український тиждень імунізації» – інформувати населення про вакцинацію як найбільш ефективний інструмент захисту від інфекційних хвороб та важливу умову збереження національної безпеки країни.

Вакцинація вважається одним з найбільших досягнень медицини, яке щорічно дає можливість попередити 3 мільйони смертей і 750 тис. випадків дитячої інвалідизації. На даний час за допомогою вакцин людство здатне попередити 30 інфекційних захворювань. Імунізація визнана одним з найефективніших заходів запобігання захворюванням.

На жаль, рівень вакцинації дітей в України за даними 2020 року далекий від рекомендованого ВООЗ 95%. Україна має найнижчі показники охоплення щепленнями серед усіх європейських країн та одні з найнижчих у світі, свідчить офіційна статистика МОЗ України, ВООЗ та Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ). Охоплення щепленнями дітей у віці до 1 року складає:  БЦЖ – 72,3%, проти поліомієліту – 60,8%, проти кашлюку, дифтерії та правця – 21,0%, проти кору, паротиту та краснухи – 45,5%, проти гепатиту В – 28,8%, проти Хіб-інфекції – 51,6%.

Низьке охоплення вакцинацією в Україні призводить до високих ризиків поширення інфекційних захворювань та створює критичну загрозу для загального стану здоров’я населення країни.

Імунізація

 

Це процес, під час якого імунна система людини стає захищеною від агента (імуногена). Коли ця система стикається з чужими для тіла молекулами, вона організовує імунну реакцію. Також вона розвиває здатність швидко реагувати на подальші такі випадки завдяки імунній пам’яті. Це є функцією набутого імунітету. Таким чином, шляхом контрольованого наражання людини на імуноген її тіло може навчитись себе захищати: це називають активною імунізацією. Пасивною імунізацією є пряме вживлення цих елементів у тіло, на противагу самостійному виробленню тілом цих часток.

Імунізацію проводять різними методами, найчастіше — шляхом вакцинації. Вакцини від мікроорганізмів, що спричинюють захворювання, здатні підготувати імунітет тіла й таким чином допомогти боротись або запобігти інфекції. Побутує думка, що імунізація є менш ризикованим та простішим шляхом набуття імунітету до певної хвороби, аніж перенесення м’якшої форми самої хвороби. Вона є важливою і для дітей, і для дорослих, адже може захистити від багатьох захворювань.

Імунізація не лише захищає дітей від смертельних захворювань, а й допомагає у розвитку імунної системи дитячого організму.

Через широке застосування імунізації певні інфекції та хвороби були майже повністю викорінені в певних регіонах та на планеті в цілому. Яскравим прикладом є захворювання на поліомієліт у США: внаслідок вчасної вакцинації дітей випадків цієї хвороби не було зафіксовано на території країни з 1979 року. Проте все ще існує ризик підхопити це захворювання в інших регіонах. Це стосується осіб, що ніколи не вакцинувались або не отримали необхідної дози повністю, або тих, що подорожують на території, де поліомієліт все ще є поширеним.

Активну імунізацію/вакцинацію вважають одним з десяти видатних досягнень охорони здоров’я у XX столітті.

На сьогоднішній день імунізація вважається одним з найефективніших методів боротьби зі всілякими небезпечними захворюваннями: правець, дифтерію, гепатит, кашлюк та багатьма іншими. Суть методу полягає у введенні людині спеціальної вакцини, яка активізує захисні реакції організму. Вперше даний процес був проведений в кінці 18-го століття.

Згідно з твердженнями фахівців, вакцинація допомагає запобігти безлічі смертей від інфекційних захворювань. Для того, щоб вироблявся імунітет правильно, а негативні наслідки були мінімальними, враховуються багато факторів. Серед них і вік, і стан здоров’я, і уразливість до певних хвороб деяких категорій населення. Варто відзначити, що імунізація – це відмінний спосіб профілактики як самих захворювань, так і їх широкого розповсюдження (наприклад, туберкульозу).

Активна імунізація

 

Може бути як природною, так і штучною. Природна імунізація виникає після перенесеної хвороби. Друга ж здійснюється шляхом введення вакцин.

 Вакцини можуть бути живими, мертвими мікроорганізмами, хімічними, створеними за допомогою генної інженерії, багатокомпонентними, з фрагментами ДНК мікроба. Таким чином, активна імунізація сприяє тривалому ефекту, захищаючи організм від гострих інфекцій.

Введення вакцини може відбуватися різними способами: внутрішньовенно, у м’яз, під шкіру або внутрішньошкірно (найбільше ефективно).

При активній імунізації необхідний правильний розрахунок дози препарату. Якщо норма перевищена, можливий рецидив хвороби. При її зниженні вакцинація буде малоефективною.

Живий вірус, розмножуючись в організмі, стимулює клітинний, секреторний, гуморальний імунітет. Однак такий спосіб імунізації має свої недоліки. Насамперед можливе прогресування хвороби. Також такі вакцини однокомпонентні, так як комбінація їх з іншими мікроорганізмами може дати непередбачену реакцію.

Активна імунізація – це спосіб, який не підходить для людей з імунодефіцитом, пацієнтам з лейкозом, лімфомою, а також тим, хто проходить радіотерапію. Забороняється введення таких вакцин і вагітним жінкам.

Застосування анатоксинів

 

Нерідко при імунізації застосовують анатоксини. Це речовини, які одержують шляхом впливу на токсин формаліном. Таким чином, він знешкоджується, але зберігає імуномодулюючі властивості. Такі анатоксини використовують для щеплення від правця, дифтерії. Цю вакцинацію проводять у два етапи, перерва між якими повинен становити приблизно 15 місяця. Потім через рік проводять ревакцинацію.

Пасивна імунізація

 

Тимчасовий імунітет створюється з допомогою пасивної імунізації. При цьому вводяться антитіла до певних антигенів.

Як правило, цей спосіб використовується за умови, коли активна імунізація не була проведена, для лікування укусів павуків, змій.

Таким чином, пасивна імунізація – це метод, який дає лише короткочасний ефект (хоча і миттєвий) і зазвичай застосовується після контакту зі збудником. Використовують при цьому такі препарати, як людський імуноглобулін (нормальний та специфічний), спеціальні сироватки.

Показаннями до використання імуноглобулінів є профілактика гепатиту, кору, імунодефіцитний стан, затяжні запальні процеси та інфекції. Отримують імуноглобулін з плазми крові дорослої людини. Її попередньо тестують на наявність інфекції. Вводять такі препарати внутрішньом’язово. Максимальна кількість антитіл спостерігається вже на другу добу. Приблизно через 4 тижні вони розпадаються. Деколи при ін’єкції виникають хворобливі відчуття. Тому фахівці рекомендують вводити препарати досить глибоко.

Асоційовані препарати для вакцинації

 

У ряді випадків практикується асоційована імунізація. Це використання препаратів, які складаються з різних антигенів. Головною перевагою даного способу є зменшення кількості ін’єкцій, необхідних для запровадження кожного антигену. До того ж така вакцинація сприяє виробленню імунітету за досить короткий строк і дозволяє комбінувати антигени в різних варіантах (в залежності від ситуації епідеміологічної обстановки). Яскравим представником є препарат від коклюшу, правця та дифтерії.

Турова вакцинація

 

Для того щоб швидко роз’єднати ланцюг передачі певного захворювання, проводиться турова імунізація. Це комплекс заходів, спрямованих на проведення вакцинації дітей (незалежно від того, чи були вони щеплені раніше).

Зазвичай терміни турової імунізації складають від одного тижня до одного місяця. Основна мета таких дій полягає у щепленні всіх груп населення від певної хвороби. Часто такі заходи проводяться в країнах, що розвиваються (поширення інфекції там зустрічається часто, а документація про вакцинацію, як правило, відсутня).

Основні принципи вакцинації

 

  1. Вакцинація стимулює імунну відповідь шляхом утворення в організмі специфічних клітин пам’яті.
  1. Наступна інфекція тим же агентом викликає стійку, більш швидку імунну відповідь.
  1. Для отримання вакцин використовують штамипатогенів, вбиті або ослаблені, їх субклітинні фрагменти або токсини.
  1. Вакцини повинні бути безпечними та доступними.

Післявакцинальні ускладнення

 

Це небажані патологічні процеси, що розвинулися після й імовірніше за все внаслідок імунізації та характеризуються тяжкими або стійкими порушеннями у стан і здоров’я після щеплення і потребують серйозних терапевтичних втручань, наприклад анафілактичний шок, судоми, неврологічні порушення, алергійні реакції різного ступеня тяжкості.

Післявакцинальна реакція

 

Порушення стану здоров’я, що розвинулося після й імовірніше за все внаслідок імунізації, яке швидко минає без наслідків і характеризується короткою тривалістю (від кількох годин до 1-2 діб). ПВР виникають з достатньо високою постійністю та частотою, а також мають характерний і стереотипний перебіг для зазначеної вакцини. Прояви та частота ПВР визначають ступінь реактогенності вакцини.

Причини ускладнень

 

  • Недотримання технології виготовлення вакцин і анатоксинів (недостатня інактивація токсинів, контамінація вакцин тощо);
  • Порушення вимог транспортування та збереження вакцин і анатоксинів (змінення фізико-хімічних властивостей, порушення вакууму та стерильності);
  • порушення правил і техніки проведення щеплення (використання багаторазового інструментарію, невідповідність місця та способу введення виду вакцини), перевищення дози введеного препарату тощо;
  • недостатньо ретельний відбір осіб, яким проводять щеплення (невиявлені супутня патологія, протипоказання тощо);
  • індивідуальна непередбачуваність (неочікувана сильна алергійна реакція на повторне введення вакцини тощо).

Як допомогти дитині перенести вакцинацію

Ін’єкції викликають у дітей больові відчуття (короткочасні). Тому перед вакцинацією дитину бажано заспокоїти.

Якщо після щеплення піднімається температура (особливо вище 39 °С), слід дати лікарські препарати для її зниження. Як правило, в цей період дитина вередує, погано їсть. Не варто проводити з ним активні ігри, примушувати їсти. Краще вибрати якісь спокійні заняття. Необхідно створити в приміщенні комфортні кліматичні умови: повітря не повинен бути сухим, а температура – занадто високою.

Варто пожаліти дитину, приділяти їй увагу, адже в цей час вона особливо цього потребує. Якщо після вакцинації від кору, краснухи і т. п. з’явилася висипка, то це не повинно насторожувати. Зазвичай вона проходить через кілька днів.

Однак будь-які тривалі зміни в поведінці, судоми, проблеми з диханням, млявість упродовж тривалого часу – серйозний привід звернутися до фахівця.

Українське суспільство потребує більшої обізнаності щодо проблематики вакцинації. Лише спільними зусиллями громадськості, медиків та представників влади, які визнають цю проблему, Україна може досягти змін на краще.

Повернемо довіру населення до профілактичних щеплень!

17 квітня — Всесвітній день гемофілії.

гемофілія

 

Цей день запроваджено 1989 р. Всесвітньою організацією охорони здоров’я та Всесвітньою федерацією гемофілії з метою привернути увагу світової громадськості до проблем, з якими стикаються хворі на гемофілію, та підвищити обізнаність про це спадкове захворювання.

Що таке гемофілія

Гемофілія — це орфанне генетичне захворювання, коли порушується нормальне зсідання крові (коагуляція), оскільки в ній циркулює недостатньо згортальних білків (факторів зсідання крові). Найчастіше гемофілія розвивається внаслідок мутації одного з генів, зазвичай розташованих на X-хромосомі.

Кровотеча у хворих на гемофілію не швидша, ніж у звичайних людей, але триває довше. Отож навіть незначне поранення може призвести до втрати великого об’єму крові. Та серйознішою проблемою для здоров’я таких людей є внутрішні кровотечі, особливо в суглобах колін, кісточок і ліктів. Внутрішні кровотечі можуть пошкоджувати будь-які органи і тканини й загрожувати життю людини, адже зростає ризик загибелі від крововиливу в мозок та інші життєво важливі органи. Пацієнтам із тяжкими формами гемофілії також загрожує інвалідизація внаслідок частих крововиливів у суглоби (гемартрозів).

Гемофілія невиліковна, та зустрічається досить рідко. Близько 1 із 5 000–10 000 чоловіків народжується з гемофілією А і лише 1 із 30 000–50 000 — з гемофілією B. За оцінками, 400 000 людей у всьому світі живуть з гемофілією, і лише 25% отримують адекватне лікування.

Симптоми гемофілії

Загальні: слабкість, гіпотензія у вертикальному положенні тіла, прискорені серцебиття (тахікардія) і дихання (тахіпное).

Скелетно-м’язові: значна кількість гематом (синців), походження яких не має очевидного пояснення, кольки, біль, тріск, жар, набряки і (або) скутість у суглобах.

Центральна нервова система: головний біль, ригідність потиличних м’язів, блювання, млявість, дратівливість і синдром ураження спинного мозку.

Шлунково-кишковий тракт: кривава блювота (гематемезис), дьогтеподібний рідкий кал (мелена), виділення яскравої червоної крові з прямої кишки, біль у животі.

Урогенітальні: виділення крові із сечею (гематурія), ниркова коліка.

Інші: безпідставні носові кровотечі або кровотечі у слизових оболонках ротової порожнини, кровохаркання, задишки (гематоми призводять до обструкції дихальних шляхів), надмірна кровотеча після рутинних стоматологічних процедур, незначних порізів або травм тощо.

Прояви гемофілії варіюють залежно від ступеня недостатності факторів згортання крові: за помірного дефіциту кровотеча можлива лише після хірургічного втручання або травми, а істотна недостатність може зумовити серйозні неконтрольовані кровотечі та внутрішні крововиливи.

Більшість кровотеч у хворих відбувається внутрішньо, у м’язах або суглобах. Найпоширеніші кровотечі у м’язах плеча і передпліччя, клубово-поперековому м’язі (передня частина пахової зони), у стегнах і литках. Суглоби, які найчастіше страждають, — коліна, кісточки та лікті. Якщо кровотеча багато разів відбувається в одному суглобі, він зазнає пошкоджень і стає болючим. Постійні кровотечі можуть спричинити артрит, що ускладнює ходьбу і прості навантаження. Водночас гемофілія зазвичай не зачіпає суглоби кисті (на відміну від деяких видів артриту).

Діагностика та лікування гемофілії

Щоб діагностувати гемофілію, зазвичай потрібно кілька досліджень крові:

  • загальний аналіз крові — інформує про кількість основних клітин крові;
  • протромбіновий час і активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) обидва тести показують час, необхідний для утворення згустку крові;
  • визначення активності факторів VIII і IX — щоб з’ясувати, чи є дефіцит важливих факторів зсідання крові.

Якщо відомо, що вагітна жінка є носійкою гемофілії, можна зробити пренатальну діагностику на 9–11 тижні (хоріонбіопсія) або на 18 тижні чи пізніше (забір крові плода).

Гемофілія в переважній більшості випадків є спадковим захворюванням, першопричину якого наразі неможливо усунути. Однак сучасні методи профілактики досить ефективні. Традиційна терапія передбачає внутрішньовенне введення специфічних факторів зсідання крові (відповідно до типу захворювання). Такі концентрати виготовляють на основі донорської крові (продукти із плазми) або генно-інженерних клітин (рекомбінантні продукти).

Кровотеча припиняється, коли достатня кількість фактора зсідання досягає місця, що кровить. Кров слід зупиняти якомога швидше — це допоможе зменшити біль і пошкодження суглобів, м’язів та органів. Якщо кровотеча лікується швидко, потрібно менше концентрату, щоб зупинити кров.

Профілактичну замісну терапію здійснюють як регулярно, так і ситуативно. У частини пацієнтів (насамперед — із тяжкою формою гемофілії) постійне введення факторів зсідання крові спричиняє імунну реакцію: антитіла хворого атакують фактори згортання. Цей стан класифікують як інгібіторну форму гемофілії, що вимагає або частішого введення препаратів замісної терапії, або застосування іншого класу лікарських засобів — обхідних агентів. У деяких випадках для подолання резистентності за інгібіторної гемофілії здійснюють індукцію імунної толерантності.

Отже лікування гемофілії – справа спеціалістів!

Додаткові поради щодо профілактики гемофілії

Людський організм наділений від природи розгалуженою і досконалою системою захисту, зокрема – й від зовнішніх чинників. Якщо, наприклад, людина зазнала травми, яка призвела до пошкодження кровоносних судин (порізи, рвані рани тощо), запускається складний механізм згортання крові.

Згортання – це реакція організму на кровотечу, щоб запобігти втраті надто великої кількості крові. В дієвості цього самозахисту організму кожен з нас мав змогу не раз пересвідчитись на власному досвіді – при незначному порізі чи подряпині кров за лічені хвилини засихає на ранці й перестає сочитися. При глибших і обширніших пошкодженнях, особливо крупних судин, доводиться вдаватись до джгута, тампонів, перев’язування рани тощо, і все ж мезанізм згортання крові приходить нам на допомогу, щоб усунути врешті небезпеку.

Дуже рідко народжуються дівчатка, хворі на гемофілію. Це може статися, якщо її батько хворий на гемофілію, а її мати є носієм гена гемофілії.

Іноді хлопчики з гемофілією народжуються у жінок, які не є носіями дефектного гена. У таких випадках в генах, які передаються дитині, відбуваються мутації, які практично неможливо передбачити.

Дитина, хвора на гемофілію, повинна відвідувати стоматолога через кожні 3 місяці, щоб попередити можливу екстракцію зуба.

В ранньому віці дитина мусить бути під особливим наглядом, щоб не допускати травмування.

Батьків хворої на гемофілію дитини слід ознайомити зі специфікою догляду за такими дітьми і навчити їх надавати першу допомогу.

Оскільки хворому на гемофілію в дорослому віці буде проблематично працювати фізично, слід заздалегідь розвивати у дитини нахил до розумової праці чи безпечних з огляду на травматизм ремесел.

 

Збережемо здоров’я разом!

 

 

        Генеральний директор                                         Катерина ГОЛОСАЙ

 

Великодній стіл

пасха

Наближається Великдень.

Велике свято для всього православного світу і для греко-католиків. Отже й більшість українців після Святої літургії і свячення хлібів сядуть до святкового столу.

Багатий пасхальний стіл — традиція, якій більше двох тисяч років. Вважалося, що кількість страв на столі у Великдень повинно відповідати числу днів минулого посту. Як же організму справитися з усім цим достатком? Адже, як відомо, Великий піст найтриваліший і в деякі роки може тривати до 48 днів. Відомий він також своєю строгістю — православні християни та греко-католики, що дотримуються посту, не вживають м’ясо, молоко, яйця та інші продукти.

Якщо Ви  навіть не дотримувались посту

Суворі обмеження неабияк винагороджуються в світле свято Великодня, адже в цей день знімаються всі заборони. Однак накидатися на великодні частування, їсти все без розбору і у великих кількостях загрожує неприємностями: організм може не впоратися з несподіваним щастям. У багатьох людей саме в ці довгоочікувані святкові дні з’являються проблеми з шлунком, кишечником, загострюються гастрит, виразкова хвороба тощо. Про це треба пам’ятати не лише тим, хто дотримувався посту. Для тих, хто свого способу харчування не міняв, нічого в принципі не змінилося. Головне – не переїдати! Бо коли сім’я збирається за великоднім столом,  то хто, наприклад, рахує, скільки з’їдено яєць. Тим більше крашанка – один з головних символів Великодня. Проте дієтологи рекомендують їсти не більше одного яйця в день, а то й менше. Причому для кожної людини ця кількість індивідуальна. Більшою мірою виною тому жовток, який насичений холестерином. А допустима норма добового споживання холестерину для жінок становить 290 міліграмів,  для чоловіків – 390,  тобто одне яйце середнього розміру, що містить близько 350-400 міліграмів холестерину. Отже, якщо у Вас холестерин у нормі, за тиждень можна з’їсти 5-6 яєць і зовсім не побоюватися за здоров’я. Якщо ж є проблеми з холестерином, то слід обмежити вживання яєчних жовтків. Також від яєць слід відмовитися людям з жовчнокам’яною хворобою.

Треба знати, що чим довше яйце піддається термічній обробці – а саме такими і є крашанки – тим гірше воно буде перетравлюватися.

Звичайно, на пасхальному столі традиційними є м’ясні страви. Та якщо Ви навіть не тримали піст, краще віддати перевагу стравам з яловичини, курки, індика. З ковбасою, бужениною, салом треба бути обережними.

Слід утриматися від надмірного вживання свіжої випічки. Паска повинна бути вчорашньою. До речі, наші предки починали пекти паски в четвер.  Без шкоди для здоров’я можна, замість борошняних виробів, більше спожити сирної паски.

Надворі весна, час авітамінозу. Ваш організм порадіє зеленим салатам, це смачно і корисно. Для їх приготування згодиться вся доступна в цей час року зелень: капуста, щавель, черемша, зелена цибуля. Можете внести інноваційну нотку і приготувати салат з морепродуктів —  це не тільки екзотично, але й корисно.

Якщо без алкоголю для Вас свято — не свято, то постарайтеся знайти компромісний варіант, нешкідливий для здоров’я, наприклад, обмежтеся келихом вина. На високоградусні напої краще не налягати. Одна чарка горілки чи коньяку не створить проблем, а що понад те, може нести небезпеку.

Пам’ятайте, що отруєння алкоголем займає перше місце серед причин госпіталізації у святкові дні.

Великодній стіл – справжній бенкет, подають до нього безліч різноманітних страв. Покуштувати, звичайно, можна все. Але головна наша заповідь – не перестаратися!

Здоров’я треба берегти  завжди, навіть у найсвітліші святкові дні!                                                        

Як захистити дитину від вірусу COVID-19

91316088_120685502904917_1929244531350306816_n

Навіть дорослим складно, але необхідно дотримуватись правил щодо профілактики коронавірусної інфекції. А що ж говорити про дітей? Пропонуємо кілька порад з захисту найменших членів родини під час пандемії.

✅ Як захистити дитину від вірусу?

📌 Діти завжди беруть приклад з батьків. Тож починати доведеться з себе та вживати усх потрібних заходів безпеки. Наприклад, якщо ви часто миєте руки, швидше за все дитина повторюватиме.

📌 Контролюйте чисті руки дитини. Але спочатку привчіть до цього. Поясніть, що така проста річ може захистити їх від зараження та запобігти поширенню вірусу на інших. Створіть навіть нову сімейну традицію – миття рук.

📌 Щодня чистіть та дезінфікуйте поверхні, яких ваші діти торкаються найчастіше. Наприклад, стіл, крісла з твердими спинками, двірні ручки, вимикачі світла, поверхні у ванній кімнаті тощо. Також не забувайте про про ручки-олівці-фломастери, конструктор або інші іграшки, гаджети.

📌 М’яким іграшкам також доведеться організувати внепланове прання. Звертайте увагу на інструкції виробника.

📌 Дотримуйтесь карантину та не запрошуйте гостей – ані дорослих, ані наймолодших. Адже ключовий фактор для уповільнення розповсюдження COVID-19 – обмеження контактів.

✅ Дбайте про здоров’я дитини

📌 Слідкуйте за своєю дитиною стосовно ознак коронавірусу. Якщо помітили симптоми хвороби, телефонуйте до педіатра та виконуйте його рекомендації.

📌 Звертайте увагу на інші зміни в поведінці або самопочутті дитини – надмірне занепокоєння або збудження, нездорове харчування, порушення режиму сну, труднощі з концентрацією уваги та ін. Пам’ятайте, що карантин може спричинити стрес не тільки у дорослого.

📌 Знайдіть час, щоб поговорити з дитиною про спалах COVID-19, якщо досі цього не зробили.

📌 Допоможіть наймолодшим членам вашої родини подбати про фізичну активність. Робіть ранкову зарядку, виходьте на свіже повітря, тримаючи дистанцію від інших людей. Якщо користуєтесь велосипедами-самокатами-роликами, не забувайте про їхню обробку після прогулянок.

📌 Створіть умови для онлайн спілкування вашої дитини з друзями, найріднішими людьми.


Чи були корисними вам наші поради? Завтра ми розкажемо про режим дня дитини та її соціальну активність.

З діабетом, як ніколи, потрібно тримати дистанцію!

91019503_114424983530969_410887568314335232_n

 

Ми нагадуємо, що люди з діабетом І та ІІ типів мають особливо дбати про свій захист під час пандемії. Адже для них істотно підвищується ризик розвитку ускладнень у разі підхоплення вірусу.

📌 Що робити, аби уникнути вірусу?

– Рекомендується постійно залишатися вдома та організувати доставку продуктів, ліків, інших товарів. Якщо доставку здійснює стороння людина, то всі речі слід залишати біля дверей, щоб мінімізувати контакти.

– Категорично уникайте тісного контакту з тими, хто має ознаки ГРВІ, на вулиці та вдома.

– Часто мийте руки з милом або використовуйте антисептик, особливо перед їжею і після перебування на вулиці.

– Всі контакти – через інтернет та мобільний зв’язок.

📌 Як тримати дистанцію у великій родині?

– Максимально скоротіть час перебування у спільних приміщеннях: кухня, вітальня, ванна кімната тощо. Дбайте про ретельне провітрювання таких приміщень та протирання поверхонь.

– Не діліть, навіть з найближчою людиною, особисті речі, посуд, рушники, гаджети. Не куштуйте страви з одного посуду.

📌 Подбайте про свій стан здоров’я!

– Виконуйте всі рекомендації свого лікаря: правильно харчуйтеся, приймайте ліки, навіть, якщо почуваєтесь добре, стежте за тиском та рівнем глюкози, пийте багато несолодких напоїв, виконуйте фізичні вправи.

– Переконайтеся, що ви маєте всі потрібні медикаменти, інсуліни, тест-смужки з запасом.

– Якщо ви отримуєте “Доступні ліки”, домовтеся з лікарем про дистанційне виписування електронного рецепту, а з рідними чи знайомими – про доставку лікарських засобів.

До речі, за програмою “Доступні ліки” 16 лікарських засобів для безперервного лікування діабету ІІ типу можна отримати абсолютно безоплатно за програмою реімбурсації “Доступні ліки”. Ще 30 – з невеликою доплатою.

– З’ясуйте у свого лікаря, з якими лікарськими засобами не можна поєднувати ліки, які ви приймаєте постійно. Складіть такий список “заборонених” медикаментів, додайте до нього окремо ті, на які маєте алергію або непереносимість.

– Дбайте про емоційний стан, не вдавайтесь до паніки, уникайте стресів.

– Якщо ви відчули симптоми коронавірусу, відразу телефонуйте своєму лікареві.

– У випадку інфікування слід контролювати рівень цукру кожні 2-3 години.

📌 Організаційні поради

– Помістіть на видному місці: номер телефону сімейного лікаря, номери телефонів гарячої лінії у вашій області, номери найближчих аптек, сервісів доставки, номер сусідки, якщо мешкаєте самі. А також – перелік лікарських засобів, які приймаєте, а також час їх прийому і дозування.

– Складіть детальне меню на тиждень та перелік необхідних продуктів, які має доставити кур’єр або ваші близькі. Не забувайте включити в перелік прості вуглеводи, а також товари домашнього вжитку.

 

Всесвітній день здоров’я!

день

       Дата святкування Всесвітнього дня здоров’я приурочена дню створення Всесвітньої організації охорони здоров’я, відомої нам під абревіатурою «ВООЗ», а точніше дню прийняття статуту цієї організації. Статут ВООЗ було прийнято 7-го квітня 1948-го року, тоді ж, на першій сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я і виникла ідея проводити це міжнародне свято. До 1950-го року цей день відзначався 22-го липня, в день, коли сталася масштабна ратифікація запропонованого Статуту ВООЗ, потім День закріпився за нинішньою датою.

Найголовніше в житті кожної людини  – здоров’я. Від стану здоров’я залежить все, абсолютно все в нашому житті. Для того, щоб підкреслити важливість збереження здоров’я, закликати нас берегти власні сили і вчитися звертати увагу на сигнали, що подає організм, було створене особливе свято – День здоров’я. Загальне охоплення послугами охорони здоров’я означає, що всі люди можуть отримувати якісні послуги охорони здоров’я там і тоді, де і коли вони їх  потребують, не відчуваючи при цьому фінансових труднощів.

      Ніхто не повинен робити вибір між хорошим здоров’ям та іншими життєвими потребами.

      Загальне охоплення послугами охорони здоров’я досяжне. Деякі країни домоглися великих успіхів. Їх завдання – підтримувати охоплення на рівні, що відповідає очікуванням людей.

Охоплення послугами охорони здоров’я – це ключ до здоров’я та благополуччя народів і країн.

Різні країни по-різному просуваються до загального охоплення послугами охорони здоров’я – універсального засобу не існує. Але кожна країна повинна докладати зусилля для забезпечення загальним охопленням послугами охорони здоров’я.

      Для забезпечення дійсно загального обслуговування охорони здоров’я необхідно, щоб системи охорони здоров’я були орієнтовані не на хвороби і інститути, а на людей.

      Кожен може зробити внесок у забезпечення загального охоплення послугами охорони здоров’я, взявши участь в обговореннях.

      Надихати – підкреслюючи, що особи, які формують політику, в силах перетворити здоров’я свого населення, висуваючи цю мету як хвилюючу і амбітну, і запрошуючи їх стати учасниками змін.

      Мотивувати – показуючи на конкретних прикладах, як країни вже просуваються до забезпечення загального охоплення послугами охорони здоров’я, і пропонуючи іншим країнам знайти свій власний шлях.

      Направляти  –  надаючи методики для структурованого політичного діалогу про те, як просуватися до загального охоплення послугами охорони здоров’я на місцевому рівні, або як підтримувати зусилля інших країн у цьому напрямку (наприклад, розширюючи охоплення послугами, покращуючи якість послуг, скорочуючи виплати зі своїх власних коштів).

      Якість охорони здоров’я є одним з критеріїв, які визначають якість життя людини. Згідно статистичних даних, Україна є одним з лідерів по кількості ліжок на 1000 жителів, що є свідченням низької якості медичних послуг. Сучасна система охорони здоров’я іде шляхом підвищення якості медичних послуг, впровадження новітніх технологій, що і дозволяє зменшувати цей показник.

      Залучення суспільства до проблем громадського здоров’я є одним із важливих факторів його збереження.

Мета – європейські стандарти життя, де право на здоров’я громадянина стане найвищою цінністю держави.

Здоров’я може мати дуже дорогу ціну. І переважно це стосується спроб повернути його на своє місце. У Всесвітній день здоров’я ми бажаємо всім його надійного зберігання.

Всім хворим – якнайшвидшого одужання. Медикам – хорошої матеріальної і технічної бази. Всім нам – бути здоровими і життєрадісними!

     

 

АУТИТЗМ – ЦЕ НЕ ВИРОК!

завантаження

2 квітня – Всесвітній День поширення знань про аутизм!

Аутизм – це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку дозрівання синоптичних зв’язків в головному мозку зростаючого організму дитини. Цей розлад характеризується вираженим і всебічним дефіцитом спілкування і соціальної взаємодії, досить обмеженими інтересами, а також часто повторюваними діями. Гостроту цих ознак можна визначити вже у віці до трьох років. Захворювання має генетичний характер і його основні причини поки не відомі науці, однак своєчасна реабілітація дитини з ранніх років його життя дозволяє у багатьох випадках домогтися впевнених результатів у соціальній адаптації, що сприяє більш повноцінному життю.

Здатність перебудувати себе з урахуванням нових факторів завжди допомагало людям виходити навіть з найскладніших ситуацій. Історії відомо не мало яскравих особистостей, у яких спостерігалися деякі симптоми цієї непростої хвороби. Приміром, Вінсент Ван Гог і Леонардо да Вінчі, Гаррі Труман і Авраам Лінкольн, Вуді Аллен і Боб Ділан, і багато інших.

Другого квітня люди на всіх континентах, ті, хто має бажання показати свою толерантність до аутистів, носитимуть одяг блакитного або синього кольору. Чому саме ця барва? Найбільше аутистів – серед хлопчиків, а синій – традиційний колір одягу для них. Тож не будьмо байдужими й ми! Висловити свою толерантність до аутистів та свою підтримку до цих людей не так уже й складно. Просто вдягніть у цей день синій светр чи кросівки, почепіть такого ж кольору краватку або ж просто прикрасьте одяг синьою стрічкою чи візьміть із собою синю парасольку.

Проявіть турботу про тих, хто її потребує!

Оскільки це День поширення знань про аутизм, варті  поширення деякі факти, що допоможуть зрозуміти його природу.

Особливі люди з особливими потребами

   Аутизм, нагадуємо, розвивається у дітей у віці приблизно від 2 до 3 років і проявляться в специфічних розладах розумової діяльності – порушенні діяльності емоційної сфери зі збереженням інтелектуальної складової мислення. До дворічного віку батькам не варто хвилюватися, якщо в розвитку дитини не все благополучно – до цих пір це усе можна пояснити індивідуальними особливостями розвитку малюка. Вже після цього віку слід серйозно зайнятися проблемами, якщо були помічені наступні вади в розвитку дитини:

  • дитина не дивиться в очі;
  • не цікавиться іграми і не грає з однолітками;
  • не терпить дотиків до неї;
  • влаштовує усі іграшки, предмети в лінійку;
  • чутлива до деяких звуків;
  • не вимовляє слова, відсутня мова;
  • часті істерики, напади агресії;
  • гіперактивна або навпаки – дуже пасивна;
  • не усвідомлює небезпечні ситуації.

     Аутизм проявляється, зокрема, в тому, що дитина не упізнає батьків, родичів, інших дітей, дитина дуже рідко посміхається, не реагує на заклики, не дивиться в очі. В цілому можна стверджувати, що дитина-аутист не усвідомлює те, що відбувається навколо неї, не прагне розуміти і взаємодіяти з оточенням.

     Майже завжди при аутизмі страждає мовлення, хворі уникають зорового контакту з дорослими і ровесниками, схильні до стереотипії (ритмічного повторення одних і тих же рухів) та одноманітних проявів активності.

     Діти-аутисти заглиблені в себе, часто повторюють одні і ті самі жести, можуть годинами складати кубики чи ходити від стінки до стінки. В деяких випадках, особливо коли їм щось не вдається (а таке буває доволі часто), можливі прояви автоагресії.

      Аутисти легко запам’ятовують прості числа, подумки здійснюють складні арифметичні дії, проявляють особливий інтерес до техніки і запросто її розбирають. Іноді цей інтерес набуває просто катастрофічних форм – батькам такої дитини достатньо тільки на мить відвернутися – і все! Телевізора чи приймача як не бувало – тільки деталі.

      Та незважаючи на усі свої здібності, аутисти все-таки потребують особливої  підтримки. А фактично потребують її протягом усього свого життя, адже з віком захворювання не минає.

      Проте більш чи менш успішна соціальна адаптація аутиста цілком можлива – залежно від того, наскільки рано почати працювати з такою дитиною і якими саме методами. Тому при цій хворобі такою важливою стає її рання діагностика, вміння виділяти її як самостійне захворювання, що вимагає окремого лікування. Тим більше, що іноді батьки вважають свою дитину лише дещо замкнутою, незвично обдарованою, як тепер модно казати – “індиго”. А тому й не бажають нікуди звертатися. Аутизм займає  четверту сходинку після розумової відсталості, епілепсії та ДЦП. Але на відміну від цих хвороб, більшості з нас про аутизм майже нічого не відомо.

      Раніше його вважали одним з проявів дитячої шизофренії чи  класифікували як розумову відсталість. А як окрему хворобу стали виділяти зовсім недавно, у 40-х роках минулого століття. Проте ще й дотепер його етіологія (походження) фактично невідома. Один з перших дослідників аутизму, австрійсько-американський психоаналітик Бруно Бетельгейм цілком у традиціях психоаналізу вважав аутизм наслідком проблем у стосунках дитини з матір’ю.

       Аутизм  справді часто виникає у дітей, що виховуються в неповносправних (дисфункційних) сім’ях, але говорити про його однозначну залежність саме від цього фактору тепер уже не доводиться. Зараз здебільшого його відносять до хвороб, пов’язаних з органічними ураженнями мозку. Це може статися або внаслідок порушення обміну речовин (наприклад отруєння солями важких металів чи нестачі в організмі цинку), або – внаслідок дії спадкових генетичних факторів. Правда, відомі випадки, коли з двох однояйцевих близнюків одна дитина могла страждати цією хворобою, а інша – ні. Хоч генетика  одна і та ж. Однаковим був і внутрішньоутробний розвиток та соціальні умови. Спільні батьки. Батьки часто не знають що робити і куди звертатися. Тим більше, що лікування такої дитини стоїть на межі кількох наук – психіатрії, психології, корекційної педагогіки.

     Існують також методи лікування хвороби, пов’язані з обмеженням споживання певних видів амінокислот, але однозначного підтвердження їх ефективності ще й досі немає.

     Певний результат приносить також лікування аутистів в одній групі з дітьми з синдромом Дауна – по-своєму вони доповнюють одні одних.

     Так що в будь-кому разі – не все так безнадійно.

           Безперечно,  аутизм – це не присуд, аутизм – це хвороба, з якою цілком можна жити.

    Головне – не здаватися і вірити! І це завдання не тільки для батьків аутистів, але й для всіх нас – адже цивілізованість суспільства визначається його ставленням до тих, хто потребує його опіки.

      У Всесвітній День (і весь місяць) поширення інформації про аутизм  ми відзначаємо внесок людей з аутизмом у наше життя. Важливо і те, що ми публічно визнали аутизм лихом, яке вимагає відповідних заходів. Простіше кажучи, нам потрібен глобальний план дій по боротьбі з аутизмом, скоординований підхід до проведення дослідницької роботи і необхідне обслуговування для аутичних людей протягом усього їхнього життя.

        Ми повинні робити якомога більше для всіх людей, які зараз живуть з аутизмом, щоб вони могли розкрити свій потенціал і вести повноцінне і щасливе життя. Вони та їхні сім’ї – наші друзі, родичі і сусіди – заслуговують на це.

       Аутизм – це не вирок, а всього діагноз, своєчасне встановлення якого у поєднанні з психолого-педагогічною та соціальною реабілітацією забезпечує  реалізацію особистісного потенціалу дитини та інтеграцію її в соціум.