7 квітня – Всесвітній день здоров’я


      Найголовніше в житті кожної людини  – здоров’я. Від стану здоров’я залежить все, абсолютно все в нашому житті. Для того, щоб підкреслити важливість збереження здоров’я, закликати нас берегти власні сили і вчитися звертати увагу на сигнали, що подає організм, було створене особливе свято – День здоров’я
      Як і більшість міжнародних свят соціальної спрямованості, День здоров’я має фіксовану дату, тобто щороку відзначається одного і того ж числа, незалежно від дня тижня. ООН запропонувала святкувати його 7 квітня. Для вибору такої дати в ООН були серйозні передумови – саме 7 квітня 1948 року  була створена Всесвітня організація охорони здоров’я, або скорочено ВООЗ. Через два роки після створення ВООЗ – у 1950-ому – з’явилося і нове свято.
      До Всесвітньої організації охорони здоров’я на сьогоднішній день входять 194 країни, і всі вони відзначають День здоров’я, присвячуючи цій даті численні заходи, пов’язані зі сферою охорони здоров’я.
      У 1994 році на чергових зборах ВООЗ була прийнята резолюція: присвячувати кожне свято певній темі. Таким чином до найскладніших, «наболілих» питань залучається максимальна увага. Перший такий «вузькоспеціальний» День здоров’я відзначався в 1995 році, його темою була проблема важкого захворювання – «Глобальне викорінення поліомієліту». Наступними темами були «Здорові міста для кращого життя», «Безпечне материнство», «Безпечна кров починається з мене» (у рік донора), «Депресія: давай поговоримо» та інші.
Здоров’я для всіх
                                          (принципи ВООЗ)
      Загальне охоплення послугами охорони здоров’я означає, що всі люди можуть отримувати якісні послуги охорони здоров’я там і тоді, де і коли вони їх  потребують, не відчуваючи при цьому фінансових труднощів.
      Ніхто не повинен робити вибір між хорошим здоров’ям та іншими життєвими потребами.
      Загальне охоплення послугами охорони здоров’я – це ключ до здоров’я та благополуччя народів і країн.
      Загальне охоплення послугами охорони здоров’я досяжне. Деякі країни домоглися великих успіхів. Їх завдання – підтримувати охоплення на рівні, що відповідає очікуванням людей.
      Різні країни по-різному просуваються до загального охоплення послугами охорони здоров’я – універсального засобу не існує. Але кожна країна повинна докладати зусилля для забезпечення загальним охопленням послугами охорони здоров’я.
      Для забезпечення дійсно загального обслуговування охорони здоров’я необхідно, щоб системи охорони здоров’я були орієнтовані не на хвороби і інститути, а на людей.
      Кожен може зробити внесок у забезпечення загального охоплення послугами охорони здоров’я, взявши участь в обговореннях.
      Якість охорони здоров’я є одним з критеріїв, які визначають якість життя людини. Згідно статистичних даних, Україна є одним з лідерів по кількості ліжок на 1000 жителів, що є свідченням низької якості медичних послуг. Сучасна система охорони здоров’я іде шляхом підвищення якості медичних послуг, впровадження новітніх технологій, що і дозволяє зменшувати цей показник.
      Залучення суспільства до проблем громадського здоров’я є одним із важливих факторів його збереження. Наприклад, недавно створена громадська організація “Платформа здоров’я” активно долучається до розбудови цілісної системи, метою якої є покращення умов життя та праці наших громадян. Її мета – європейські стандарти життя, де право на здоров’я громадянина стане найвищою цінністю держави.
        «Платформа здоров’я» підтримує заходи, що будуть проводитися в Україні з нагоди Всесвітнього дня здоров’я, та закликає приєднатися до відзначення цієї дати центральну та міську владу, департаменти та управління охорони здоров’я, громадські організації та громадян України.

КНП КОР “Київський обласний центр здоров’я”


Аути́зм  (грец. autos — «сам»; аутизм — «занурення в себе»; рідше — синдром Каннера) — розлад розвитку нервової системи, що характеризується порушенням соціальної взаємодії, вербальної й невербальної комунікації, і повторюваною поведінкою, існують складнощі у взаємодії із зовнішнім світом, з цього приводу виникають порушення в соціалізації. Людина з аутизмом типово уникає спілкування: усяке порушення повсякденного розпорядку й стереотипів виявляється йому трагедією; проте інтелект у таких людей не завжди понижений, часто виявляються так звані «острівці знання» — області, у яких здібності хворого досягають нормального або навіть геніального рівня.
Питання статистики аутизму тісно пов’язане з історією дослідження цього розладу. Статистика також є відмінною в різних країнах. Так у 1960-1970-х роках аутизм діагностували в однієї дитини з 10 000 — і це були в основному випадки так званого генетичного аутизму, коли з перших днів життя дитини спостерігалася симптоматика аутизму. Починаючи зі середини 1980-х років фахівці відмітили сплеск захворювання аутичного спектру: в Америці статистика говорила про одного хворого на 160 здорових дітей. В Ізраїлі ситуація не набагато краща — один хворий на 200 здорових. У Канаді аутизм діагностується в однієї дитини з 500. Проте статистика генетичного аутизму залишилася незмінною: 1 на 10 000, а все зростання захворюваності припадає на так званий регресивний аутизм, при якому дитина нормально розвивалася до року, але у віковому проміжку від року до трьох раптом починала втрачати навички, припиняла звертати увагу на батьків — тобто ставала аутистом.
За даними ВООЗ, кожна з 160 дітей має розлад спектру аутизму (ASD) (1). ASD починаються в дитинстві і, як правило, зберігаються в підлітковому та дорослому віці.
По всьому світу люди з ASD часто піддаються стигмі, дискримінації та порушенням прав людини. У всьому світі доступ до послуг та підтримки людей з ASD є недостатньою.
На основі епідеміологічних досліджень, проведених протягом останніх 50 років, поширеність ASD у всьому світі зростає. Існує багато можливих пояснень цього очевидного збільшення, включаючи покращення обізнаності, розширення діагностичних критеріїв, кращі діагностичні засоби та покращену звітність щодо захворювання.[2]
Уперше термін «аутистичний» впровадив у медичну практику швейцарській психіатр Ойген Блейлер у 1908 році для опису втечі від соціального життя, яка спостерігалась у дорослих, хворих на шизофренію. Цю самостійну проблему вперше описав доктор Лео Каннер у 1943 році у своїй ранній праці «Аутистичні порушення емоційного контакту». Саме він визначив ряд ознак, характерних для всіх аутистів:
Крайня аутистична самотність — діти не здатні нормально налагоджувати відносини з іншими людьми, але виглядали абсолютно щасливими, коли залишались самі.
Нездоланне нав’язливе прагнення до постійності — діти дуже розчаровувалися, коли відбувались зміни у звичайному ході подій чи обстановці.
Чудова механічна пам’ять — діти, яких бачив Каннер, були здатні запам’ятати велику кількість абсолютно даремної інформації (наприклад, номери сторінок у предметному вказівнику енциклопедії), що абсолютно не відповідало різкому зниженню інтелекту, яке проявлялось в усіх інших сферах.
Відтерміновані ехолалії — діти повторювали фрази, що чули, але не використовували (чи з великими складнощами використовували) мову для комунікації.
Гіперчутливість до сенсорних впливів — діти, за якими Каннер спостерігав, дуже бурхливо реагували на певні звуки й явища, так як: шум паротягу, ліфту чи, навіть, вітру. У деяких дітей були труднощі з прийомом їжі або дивні вподобання в їжі.
Обмеженість репертуару спонтанної активності — у дітей спостерігались стереотипні рухи, репліки, інтереси.
Хороші когнітивні завдатки — Каннер був переконаний, що надзвичайна пам’ять і моторна спритність, що відрізняють деяких дітей, свідчать про високий інтелект, не зважаючи на те, що в багатьох із цих дітей були відмічені виражені складнощі в навчанні.
Високоосвічені сім’ї — Каннер відмічав, що в його пацієнтів були високоінтелектуальні батьки.
Пізніше, у 1952 році, зі всіх ознак як ключові складові аутизму Каннер виділив тільки дві: «Крайнє відчуження і нав’язливе прагнення до збереження одноманітності обстановки». Інші симптоми він розглядав або як вторинні відносно цих двох і ними спричинені (наприклад, послаблення комунікації), або як неспецифічні для аутизму (наприклад, стереотипії).
Причини виникнення цього розладу досконало не вивчені. Одним з видів таких розладів є аутизм, пов’язаний з генетичними відхиленнями. Проте навіть якщо захворювання обумовлено спадковими чинниками, через ген передається лише схильність до аутизму, а сам розвиток захворювання, очевидно, відбувається через інші чинники. Серед причин, які сприяють виникненню аутизму, фахівці називають:
порушення харчування й обміну речовин (звідси метод корекції безглютеновою і безказеїновою дієтою);
перенасичення організму важкими металами, нейротоксинами, а також деякі ліки, які вживаються при загрозі переривання вагітності (звідси — методи корекції «хелірування», детоксикація);
інтоксикації через нейроінфекції або глистяні інвазії;
неправильний обмін серотоніну й інших ферментів, електролітів та інших біохімічних чинників (звідси — медикаментозний метод, включаючи БАДи, амінокислоти, ферменти);
анатомічні або функціональні порушення мозкової діяльності;
наслідок бурхливого розвитку цивілізації: темп, стреси, нервозність;
порушення кісткового і загального моторного розвитку (звідси — корекція хребта, нейрокінезотерапія, краніосакральна терапія, БОС-терапія);
психологічні особливості сучасних людей (інфантилізація батьків веде до так званого психогенного аутизму).
Найважчий випадок із «внутрішніми» передумовами аутизму — це порушення генетичні, що практично не піддаються корекції, адже неможливо виправити ген у кожній клітині тіла.
Серед хлопчиків захворювання зустрічається в 3-4 рази частіше, ніж серед дівчаток.
Останні дослідження вказують, що аутизм усе частіше відносять до розряду захворювань через проблеми в довкіллі: забруднені або неякісні їжа, ліки, повітря, вода, позбавлення організму потрібних мікроелементів, вміст токсинів у навколишньому просторі, тобто, все, що оточує людину може нести у собі потенційну небезпеку — і виступати джерелом проблеми виникнення аутизму.
Надання медичної допомоги пацієнтам, що живуть з розладами аустичного спектру, в Україні регламентовано Наказом МОЗ України від 15 червня 2015 року № 341 [5]«Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при розладах аутистичного спектра». На сьогодні в Україні діагноз аутизм може виставити тільки дитячий психіатр. Через це найбільш використовуваний засіб для лікування аутичних дітей — медикаментозний. Проте у всьому світі корекцією розладів спектра аутизму займається мультидисциплінарна команда: лікарі, психологи, психотерапевти, логопеди.
Серед найбільш визнаних методів корекції проявів аутизму в дітей — АВА-терапія (поведінковий прикладний аналіз).
Існує велика кількість альтернативних методик, але їх ефективність не підтверджена науковими дослідженнями.
Діагностика та лікування аутизму в нашому районі проводять дитячі психіатри на базі обласної психоневрологічної лікарні №2 смт.Ворзель, кафедри дитячої психіатрії Київського мед інституту та приватними медичними закладами міста Києва.
Лікар-психіатр
КНП БРР «Бородянська ЦРЛ»                                           В.А.Омельченко