2 квітня – Всесвітній День поширення знань про аутизм

2 квітня – Всесвітній День поширення знань про аутизм.
Аутизм – це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку дозрівання синоптичних зв’язків в головному мозку зростаючого організму дитини.
 Цей розлад характеризується вираженим і всебічним дефіцитом спілкування і соціальної взаємодії, досить обмеженими інтересами, а також часто повторюваними діями.
Гостроту цих ознак можна визначити вже у віці до трьох років. Захворювання має генетичний характер і його основні причини поки не відомі науці, однак своєчасна реабілітація дитини з ранніх років його життя дозволяє у багатьох випадках домогтися впевнених результатів у соціальній адаптації, що сприяє більш повноцінному життю.
Здатність перебудувати себе з урахуванням нових факторів завжди допомагало людям виходити навіть з найскладніших ситуацій.
Історії відомо не мало яскравих особистостей, у яких спостерігалися деякі симптоми цієї непростої хвороби. Приміром, Вінсент Ван Гог і Леонардо да Вінчі, Гаррі Труман і Авраам Лінкольн, Вуді Аллен і Боб Ділан, і багато інших.
Оскільки це День поширення знань про аутизм, варті поширення деякі факти, що допоможуть зрозуміти його природу.
Аутизм, нагадуємо, розвивається у дітей у віці приблизно від 2 до 3 років і проявляться в специфічних розладах розумової діяльності – порушенні діяльності емоційної сфери зі збереженням інтелектуальної складової мислення.
До дворічного віку батькам не варто хвилюватися, якщо в розвитку дитини не все благополучно – до цих пір це усе можна пояснити індивідуальними особливостями розвитку малюка. Вже після цього віку слід серйозно зайнятися проблемами, якщо були помічені наступні вади в розвитку дитини:
•             дитина не дивиться в очі;
•             не цікавиться іграми і не грає з однолітками;
•             не терпить дотиків до неї;
•             влаштовує усі іграшки, предмети в лінійку;
•             чутлива до деяких звуків;
•             не вимовляє слова, відсутня мова;
•             часті істерики, напади агресії;
•             гіперактивна або навпаки – дуже пасивна;
•             не усвідомлює небезпечні ситуації.
Аутизм проявляється, зокрема, в тому, що дитина не упізнає батьків, родичів, інших дітей, дитина дуже рідко посміхається, не реагує на заклики, не дивиться в очі. В цілому можна стверджувати, що дитина-аутист не усвідомлює те, що відбувається навколо неї, не прагне розуміти і взаємодіяти з оточенням.
Майже завжди при аутизмі страждає мовлення, хворі уникають зорового контакту з дорослими і ровесниками, схильні до стереотипії (ритмічного повторення одних і тих же рухів) та одноманітних проявів активності.
Діти-аутисти заглиблені в себе, часто повторюють одні і ті самі жести, можуть годинами складати кубики чи ходити від стінки до стінки. В деяких випадках, особливо коли їм щось не вдається (а таке буває доволі часто), можливі прояви автоагресії.
Аутисти легко запам’ятовують прості числа, подумки здійснюють складні арифметичні дії, проявляють особливий інтерес до техніки і запросто її розбирають. Незважаючи на усі свої здібності, аутисти все-таки потребують особливої  підтримки.
Потребують її протягом усього свого життя, адже з віком захворювання не минає.
Проте більш чи менш успішна соціальна адаптація аутиста цілком можлива – залежно від того, наскільки рано почати працювати з такою дитиною і якими саме методами.
Тому при цій хворобі такою важливою стає її рання діагностика, вміння виділяти її як самостійне захворювання, що вимагає окремого лікування. Тим більше, що іноді батьки вважають свою дитину лише дещо замкнутою, незвично обдарованою, як тепер модно казати – “індиго”. А тому й не бажають нікуди звертатися.
Аутизм займає четверту сходинку після розумової відсталості, епілепсії та ДЦП. Але на відміну від цих хвороб, більшості з нас про аутизм майже нічого не відомо.
Раніше його вважали одним з проявів дитячої шизофренії чи  класифікували як розумову відсталість.
 А як окрему хворобу стали виділяти зовсім недавно, у 40-х роках минулого століття. Проте ще й дотепер його етіологія (походження) фактично невідома. Один з перших дослідників аутизму, австрійсько-американський психоаналітик Бруно Бетельгейм цілком у традиціях психоаналізу вважав аутизм наслідком проблем у стосунках дитини з матір’ю.
Аутизм справді часто виникає у дітей, що виховуються в неповносправних (дисфункційних) сім’ях, але говорити про його однозначну залежність саме від цього фактору тепер уже не доводиться.
Його відносять до хвороб, пов’язаних з органічними ураженнями мозку.
Це може статися або внаслідок порушення обміну речовин (наприклад отруєння солями важких металів чи нестачі в організмі цинку), або – внаслідок дії спадкових генетичних факторів.
Відомі випадки, коли з двох однояйцевих близнюків одна дитина могла страждати цією хворобою, а інша – ні. Хоч генетика одна і та ж. Однаковим був і внутрішньоутробний розвиток та соціальні умови. Спільні батьки. Батьки часто не знають що робити і куди звертатися. Тим більше, що лікування такої дитини стоїть на межі кількох наук – психіатрії, психології, корекційної педагогіки.
Існують також методи лікування хвороби, пов’язані з обмеженням споживання певних видів амінокислот, але однозначного підтвердження їх ефективності ще й досі немає.
         Безперечно, аутизм – це не присуд, аутизм – це хвороба, з якою цілком можна жити.
Головне – не здаватися і вірити! І це завдання не тільки для батьків аутистів, але й для всіх нас – адже цивілізованість суспільства визначається його ставленням до тих, хто потребує його опіки.
У Всесвітній День поширення інформації про аутизм ми відзначаємо внесок людей з аутизмом у наше життя.
Важливо і те, що ми публічно визнали аутизм лихом, яке вимагає відповідних заходів.
 Потрібен глобальний план дій по боротьбі з аутизмом, скоординований підхід до проведення дослідницької роботи і необхідне обслуговування для аутичних людей протягом усього їхнього життя.
       Аутизм – це не вирок, а всього діагноз, своєчасне встановлення якого у поєднанні з психолого-педагогічною та соціальною реабілітацією забезпечує  реалізацію особистісного потенціалу дитини та інтеграцію її в соціум.

КНП КОР «КИЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я»

Туберкульоз — це вкрай небезпечне інфекційне захворювання

У 1993 році ВООЗ об’явила туберкульоз національним лихом, а день 24 березня – Всесвітнім днем боротьби із туберкульозом.
Всесвітній день боротьби із туберкульозом відзначається за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я в день, коли німецький мікробіолог Роберт Кох заявив про зроблене ним відкриття збудника туберкульозу.
Біля однієї третини населення світу інфіковано бактерією туберкульозу. Хвороба розвивається лише у невеликої частки інфікованих людей. Підвищеного ризику розвитку туберкульозу піддаються люди з ослабленою імунною системою.
 Наприклад, імовірність розвитку активного туберкульозу у людини з ВІЛ приблизно в 26-31 разів вища.
В Україні, згідно з Указом Президента України № 290 від 22 березня 2002 року, також встановлений Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз, який відзначається щорічно  24 березня.
Одним із завдань, поставлених в рамках «Стратегії по ліквідації туберкульозу», розробленої ВООЗ і схваленої Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я в 2014 році –  знизити рівні смертності від туберкульозу на 90% і захворюваності на туберкульоз на 80% до 2030 року в порівнянні з рівнями 2015 року.
Шляхи інфікування, лікування та профілактика туберкульозу
Туберкульоз — це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, котра передається переважно повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової.
У більшості випадків туберкульоз, уражає легені, але захворювання може ушкодити будь-який орган, наприклад: нирки, хребет, мозок, лімфатичні вузли, кишечник, шкірні покриви, статеві органи тощо.
Туберкульозом можна заразитися при вдиханні повітря, в якому є мікобактерія туберкульозу, яку ще називають паличкою Коха – на честь науковця, що відкрив цей збудник у 1882 році.
Цей мікроорганізм не схожий на інші мікроби. Його унікальність, насамперед, полягає в тому, що він є стійким до умов навколишнього середовища. З року в рік росте кількість вперше в житті виявлених хворих активним туберкульозом органів дихання, в т.ч. з відкритими, заразними формами.
Джерела інфекції
Основним джерелом туберкульозної інфекції є людина, хвора на туберкульоз, яка виділяє мікобактерії туберкульозу з мокротинням при кашлі, чханні, розмові. 
Нерозпізнані вчасно хворі, не вважаючи себе заразними, продовжують вести звичайний спосіб життя і тому особливо небезпечні для оточуючих. Джерелом інфекції може бути також хвора на туберкульоз велика рогата худоба  (зараження відбувається в основному через молоко).
Мікобактерії туберкульозу надзвичайно стійкі до впливу різноманітних природних факторів, особливо висушування. Так, у пилу вони зберігаються біля 2-х тижнів.
Під час інтенсивного переміщення повітря, (підмітання підлоги, руху людей) пилинки, що містять мікобактерії, піднімаються у повітря і, проникаючи в легені, спричиняють зараження туберкульозом. 
Тому дуже важливо проводити вологі прибирання в помешканнях, службових приміщеннях, громадському транспорті.
Вважається, що кожний хворий з «відкритою» формою туберкульозу інфікує 10-15 людей на рік, але це не межа, в медичній практиці описаний випадок, що – 54 особи!
Та все ж не кожен з нас, зазнавши контакту з мікобактерією хворіє на туберкульоз.
Факт проникнення мікобактерії в організм, що визначається як інфікування, не рівнозначне захворюванню.
Під впливом імунної системи людини мікобактерії міняють свої біологічні властивості до неактивних форм і лише при певних умовах становлять загрозу розвитку захворювання. Така загроза стає реальною під впливом факторів ризику, які призводять до зниження імунного захисту.
Інфікування мікобактеріями туберкульозу серед усього населення у віці 40 років і старше становить 80%. Це означає, що захворювання можливе не лише при недостатньому харчуванні, поганих житлових умовах, виснажливій праці, але й у будь-якої здорової людини, яка зазнала стресової ситуації, хірургічного втручання, травми, тощо.
Віддавна туберкульоз вважається супутником сирого клімату, поганого харчування та бідності. 
Тому соціальні фактори, такі як відсутність постійного місця проживання, перебування у місцях позбавлення волі, безробіття, малозабезпеченість також важливі. Ускладнюється епідемічна ситуація великою міграцією населення, недостатнім харчуванням, вживанням алкоголю. Все ж основну роль у виникненні туберкульозу грає комбінація вищезазначених факторів.
Виявити початкові туберкульозні зміни в легенях можна лише рентгенологічними методами обстеження.
Флюорографічне обстеження органів грудної клітки вважається найефективнішим методом виявлення туберкульозу. 
Серед дорослого населення існує недостатнє усвідомлення важливості флюорографічного обстеження органів грудної клітки, яке повинно відбуватися не рідше 1 разу в 2 роки, а для декретованих груп, диспансерних хворих, курців – щороку.
Це найефективніший метод раннього виявлення хвороби, яка на цьому етапі повністю піддається лікуванню і не призводить до інвалідизації.
Другим методом профілактики туберкульозу серед дітей і підлітків є своєчасне проведення туберкулінових проб і щеплень БЦЖ.
Туберкульоз може розпочинатися під «масками» гострого респіраторного захворювання, грипу, загострення хронічного бронхіту, пневмонії.
Симптоми захворювання:
– кашель більше двох тижнів;
– підвищена температура тіла більше 7 днів;
– задишка;
– біль в області грудної клітки;
– поганий апетит, постійна слабкість;
 – безпричинна втрата ваги;
– підвищена пітливість, особливо вночі;
– кровохаркання (наявність крові в мокроті).
Важливо звернути увагу при підозрі захворювання на туберкульоз
 
Це своєчасний огляд лікаря, дослідження мокротиння під мікроскопом, рентгенівський знімок грудної клітки та інші види дослідження.
Профілактичні заходи
– дотримуватись правил особистої гігієни;
– дотримуватись збалансованого харчування;
– відмовитись від шкідливих звичок, особливо паління;
– вести здоровий спосіб життя; 
– уникати простудних хвороб та своєчасно звертатись до лікарів;
– регулярно проходити флюорографічне обстеження.  
Лікування туберкульозу
Існують спеціальні протитуберкульозні препарати. Хворому на туберкульоз лікар призначає комбінацію з декількох лікарських препаратів, які доповнюють один одного.
Курс лікування туберкульозу має тривати не менше 6–8 місяців. Найголовніше під час лікування – суворо виконувати всі призначення і рекомендації лікаря і в жодному випадку не переривати лікування.
Важливо виявити туберкульоз у початковій його стадії. Якщо провести в цей час необхідне лікування, то в більшості випадків досягається стійке та повне видужання.
 
Пам’ятайте:
Туберкульоз не розрізняє соціального статусу і однаково небезпечний для всіх!

КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
«КИЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я»
Діти сонця
(До Всесвітнього дня боротьби з синдромом Дауна)
Їх називають «діти сонця».
Ці хлопчики і дівчатка, за словами педагогів, надто чутливі, вразливі та відкриті навколишньому світу.
За статистикою, на 800-1000 немовлят одна дитина народжується з синдромом Дауна.
Щороку в Україні на світ з’являється від 300 до 400 таких малюків.
Майже кожну третю дитину залишають у пологовому будинку. Хвороба Дауна – це генетична патологія.
Така дитина може народитися в абсолютно здорових батьків. Як правило, це пов’язано з однією зайвою – 21-ою хромосомою, тобто із хромосомним дисбалансом. У кожної людини 46 хромосом, а в людини з типовою формою хвороби Дауна – 47.
95% випадків патології не передається в спадок.
         В Україні проблеми навчання, розвитку, працевлаштування дітей з синдромом Дауна залишаються внутрішньою проблемою родин, які мають таких малюків.
Держава не зацікавлена створювати робочі місця для неповносправних людей, а лікарі здебільшого ставлять на них хрест.
       За світовою концепцією інвалідності на рівні ООН та Конвенції про права інвалідів, інвалідність трактується як одна з ознак людства, а не як вада.
Малюки з генетичними відхиленнями набагато краще розкривають свої можливості, якщо вони живуть удома в атмосфері любові, з ними проводять навчання за спеціальними програмами, а суспільство не відштовхує цих дітей.
    Всесвітній день людини із синдромом Дауна  став щорічно відзначатися 21 березня з 2006 року і був заснований на VI міжнародному симпозіумі з синдрому Дауна, проведеному в Пальма де Майорка, за ініціативою правлінь Європейської та Всесвітньої асоціацій Даун-синдром. Причина – хромосомний «збій».
Проведення Всесвітнього дня людини із синдромом Дауна вибране не випадково, це двадцять перший день третього місяця пов’язаний з 3 копіями 21-ої хромосоми.
Зазвичай здорова дитина має 46 хромосом, а при синдромі Дауна їх 47. Через це порушується розумовий і фізичний розвиток дитини.
Типи синдрому Дауна
1.  Стандартна трисомія – «трисомія 21» – спостерігається у 95% хворих. Причина виникнення даного порушення невідома досі.
2.  У 1 з 100 дітей спостерігається другий тип хвороби Дауна, яка передається як генетичне порушення від батьків. Такий стан називаєтьсятранслокацією.
3.  Третій тип – це мозаїчний синдром Дауна, він виникає досить рідко.
Симптоми
       Діти з синдромом Дауна найчастіше народжуються при ускладненому перебігу вагітності (наприклад, загроза викидня, токсикози тощо). Середня тривалість вагітності трохи менше, ніж нормальна. Такі діти найчастіше народжуються із зменшеною довжиною і масою тіла, у 50% випадків окружність голови менше 32см.
       Відзначається затримка розвитку статичних і мовних функцій: діти починають тримати голову не раніше 4-5 місяців, вони пробують сидіти тільки у віці 8-9 місяців, а перші кроки роблять у 2 роки. Перші слова малюки з синдромом Дауна вимовляють у 1,5-2 роки, а фразове мовлення у них починається приблизно в 4-5 років.
       Діагностувати у новонародженого синдром  Дауна в більшості випадків можна без ускладнень. Такі діти між собою дуже схожі, тому можна говорити не про діагностику, а про впізнаваність даної хромосомної аномалії. При цій патології у дітей брахіцефальна форма черепа зі згладженим потилицею.
        У такої дитини обличчя сплюснуте,  внутрішній кут очей розташовується нижче, ніж зовнішній; на райдужці можна побачити світлі плями, перенісся плоске і широке. Вушні раковини маленькі, недорозвинені, розташовуються досить низько. Верхня щелепа у таких дітей недорозвинена, з рота часто виступає «складчастий» збільшений язик, порушується ріст зубів. У таких дітей широкі кисті, пальці на них короткі, можливе викривлення мізинців, на стопі між 1 і 2 пальцями стопи проміжки розширені.
        Можливі також інші аномалії розвитку: коротка шия, деформація грудини, недорозвинення тазу… Із-за специфічного будови голосового апарату діти з синдромом  Дауна мають трохи хрипкий голос. Вони низькорослі, з порушеною поставою, тулуб і голова під час ходи нахилені вперед, плечі опущені. Шкіра суха, може лущитися, характерний рум’янець на щоках.
         Дуже часто спостерігаються недорозвинені зовнішні статеві органи, пахові і пупкові грижі. Можуть також виникати вроджені вади серця або шлунково-кишкового тракту.
         При синдромі Дауна розвиваються специфічні дерматогліфічні особливості (шкірний рельєф  поверхонь долонь і підошов ): на одній або обох долонях є поперечна борозна, на 5-му пальці – одна згинальна борозна, менше норми завитків на пальця тощо.
           Характерне тотальне недорозвинення інтелекту. Мислення у таких дітей характеризується загальмованістю, емоції малодиференційовані й поверхневі.       
Однак такі малюки ласкаві і доброзичливі, вони можуть добре засвоїти прості навички і життєві правила.
          Мозаїчний варіант захворювання характеризується найчастіше легкою розумовою відсталістю, можливий навіть нормальний інтелект.
При «трисомії 21» багато хворих можуть жити самостійно, вони навіть створюють сім’ї і опановують прості професії.
         Тривалість життя людей з синдромом Дауна набагато нижча середнього показника і складає в середньому 40-45 років.
Пов’язано це з безліччю вад розвитку органів, зниженою опірністю організму і частим  розвитком злоякісних новоутворень і хвороб крові.                               
Діагностика
           Діагностувати захворювання можна вже на 15-16 тижні вагітності, досліджуючи навколоплідні води.
Обов’язково цей тест показаний мамам, яким більше 35 років, і тим, які народили одну дитину з хворобою Дауна. Також за допомогою цих досліджень можна виявити інші вроджені аномалії та спадкові захворювання.
         Пренатальна діагностика (діагностичні процедури, що використовуються в ході обстеження вагітної для виявлення генетичних чи яких-небудь інших аномалій розвитку плоду) включає в себе:
       1.Ультразвукова діагностика дає можливість побачити вже на 10-14 тижні вагітності збільшений передньо-задній розмір комірцевої зони, а на 12-14 тижні – відсутність кісток носа.
На 16-29 тижні помітна надлишкова складка на шиї. Крім того, за допомогою даного методу у плода можна виявити вроджений порок серця, укорочені кінцівки та інші аномалії.
        2.Визначення біохімічних показників материнської сироватки.                                                                         
Профілактичні заходи
         Важливе значення має медико-генетична консультація. Виявивши транс-локаційну  форму хвороби, необхідно досліджувати каріотип (набір хромосом) батьків. Виявивши у одного з батьків збалансовану транслокацію (тип хромосомної мутації), при наступних вагітностях необхідно проводити амніоцентез ( аналіз амніотичної рідини, що оточує плід у порожнині матки), тому що при цьому збільшується ризик народження малюка з синдромом Дауна.
Догляд, виховання
       Таку дитину необхідно оточити увагою і великою любов’ю. Необхідно намагатися максимально використовувати обмежені фізичні і розумові можливості такого малюка. Не засмучуйтеся, якщо він навчається чомусь повільніше, ніж інші діти, намагайтеся радіти його найменшому успіху.
         Обов’язково необхідно враховувати вроджені аномалії та захворювання, які часто супроводжують синдром  Дауна. Близько 40-60% таких дітей мають порок серця. Крім того,  можливі порушення зору і слуху, патологія кишечника і шлунка і т.ін. Вони більше за інших дітей піддаються різноманітним інфекціям, частіше хворіють онкологічними захворюваннями.
  У багатьох країнах є спеціальні служби, які допомагають батькам таких дітей. Діти з синдромом Дауна обов’язково повинні спілкуватися з однолітками. Саме тому вони повинні ходити в дитячий садок – спеціалізований, або звичайний, якщо це можливо.     
Подальше навчання діти з синдромом Дауна набувають в спеціалізованих школах.
В таких установах розроблені спеціальні програми для інтегрування хворих малюків у суспільство. Крім того, там проводиться лікувальна гімнастика, розвивається мова та слух. У спеціалізованих школах хворим дітям допомагають набувати елементарні побутові навички. В деяких випадках діти з хворобою Дауна можуть відвідувати звичайну школу.
       Свою інтелектуальну відсталість люди з синдромом Дауна компенсують своєю приголомшливою душевністю, відкритістю і наївністю. Вони дуже добродушні, життєрадісні і позитивні люди, самі охоче прагнуть до спілкування.
Чим більше вони спілкуються зі звичайними однолітками в дитячих садах або школах, на майданчиках і в спортивних секціях, тим менш помітне відставання в розвитку, кращий психічний і фізичний розвиток таких дітей.
      Діти з синдромом Дауна обдаровані не менш, ніж звичайні діти. Багато хто має художній талант, музичні (в тому числі танцювальні та співочі) і артистичні здібності.  
            Лише завдяки терпінню і турботі  можна виростити людину, не тільки здатну до  самообслуговування – вона зможе оволодіти  простими навичками праці, виявити свої таланти.


КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
«КИЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я»
  Епідемічна ситуація з туберкульозу в Бородянському районі в 2020 році покращилася. В 2020 році виявлено 22 випадки захворювань на усі форми туберкульозу, що на 22 випадки менше, ніж в 2019 році. Кількість осіб, які захворіли  серед жителів міста-10, села-12.
 Туберкульоз – інфекційне захворювання, що спричиняється мікробактеріями туберкульозу (паличкою Коха). На нього хворіють незалежно від статі, віку,національної приналежності чи соціального становища. Але найбільше – алкоголіки, наркомани,безпритульні або найбідніші люди. Туберкульоз уражає всі органи й системи організму, та найчастіше – легені. Є багато видів мікобактерій (людських, бичачих, пташиних, мишачих та інших), і всі вони можуть уражати людину. Різноманітні мікобактерії – дуже стійкі в навколишньому середовищі: в річковій воді збудник зберігається до 5 місяців, у ґрунті – 1-2 роки, у вуличному поросі – до 10 діб, у приміщеннях при розсіяному світлі – до півтора місяця, у фекаліях і на пасовищах – до 1 року, в маслі, сирах, що зберігаються у холодильнику, – 8 місяців. Вони добре витримують нагрівання до 850С та охолодження до 2000С. При температурі мінус 200 мікобактерії туберкульозу зберігають життєздатність протягом 7 років. А от ультрафіолетові промені вбивають їх через 2-3 хвилини. Зараження відбувається новітряно-пиловим (через вдихання зараженого пилу) та повітряно-крапельним (через вдихання повітря, в яке кашляв або чхав хворий) способами. Захворіти можна елементарннм шляхом – через їжу, посуд, побутові речі. Можливі й інші шляхи зараження (статевий, контактний через пошкоджену шкіру чи слизові оболонки, переливання зараженої крові, внутрішньоутробний тощо). Однак найчастіше туберкульозом заражаються від хворих (членів родини, сусідів, співробітників), які, зокрема, кашляють, спльовують мокротиння. Захворювання розвивається, коли у людини знижений імунітет унаслідок тривалого стресу, депресії, виразкової хвороби, цукрового діабету, алкоголізму,наркоманії та інших недуг, недостатнього харчування, виснажливої праці. Найчастіші симптоми туберкульозу: стійкий кашель із виділенням мокротиння, тривале підвищення температури тіла, швидка втома, втрата апетиту та безпричинне схуднення, потовиділення,особливо вночі, задишка, кровохаркання. Іноді, особливо на початку хвороби, туберкульоз може розвиватися” безсимптомно або проявляється лише ОДИН із симптомів. Хронічного перебігу хвороба набуває тоді, коли хворий приймає не всі призначені лікарем протитуберкульозні препарати або приймає їх нерегулярно, робить тривалі перерви в лікуванні.
  Лікування хворого на сухоти повинно бути раннім, безупинним, етапним , тривалим, комбінованим і комплексним.
Хворий повинен вести здоровий спосіб життя, не порушувати лікувальний режим і повноцінно харчуватися. При дотриманні основних принципів та схем лікування туберкульозу видужання настає у 80-90% хворих. За відсутності лікування через 5 років гинуть 50% хворих, у 25% недуга закінчується мимовільним видужанням, а в 25%, що залишилися, – нелікований туберкульоз набирає хронічного неухильно прогресуючого перебігу. В останньому випадку недужого доведеться лікувати роками або й навіть усе життя. Профілактичні заходи. Після виявлення хвороби всі члени родини повинні негайно пройти флюорографічне обстеження. У разі виявлення відкритої форми туберкульозу на період бактеріовицілення хворий має бути ізольований у стаціонар. У помешканні недужого з бактеріовиділенням працівники санітарно-епідеміологічної служби повинні провести дезінфекцію, посуд необхідно прокип`яти впродовж 30 хвилин у 2% розчині соди або 2% розчині хлорного вапна. Специфічна профілактика проводиться за допомогою вакцини БЦЖ.
Вакцинація проти туберкульозу проводиться доношеним новонародженим дітям у пологовому будинку на 3-5-й день життя. Ревакцинація не проводиться. Хіміопрофілактику протитуберкульозними препаратами проводять здоровим людям, у яких підвищений ризик захворювання на туберкульоз.
 
                                      Лікар-фтизіатр КНП БРР «Бородянська ЦРЛ»  С.О. Іваненко

21 березня – Всесвітній день боротьби з синдромом Дауна

Синдром Дауна, або трисомія 21-ї хромосоми – генетичне захворювання що виникає, внаслідок появи додаткової (третьої) хромосоми, розташованої в 21-му локусі. Частота виникнення серед новонароджених складає близько 1/700, але ризик зростає разом зі збільшенням віку матері.
Як і при більшості станів, що є результатом порушення набору хромосом, при синдромі Дауна виникають структурні та функціональні дефекти різних систем організму. У більшості людей виявляються когнітивні порушення — від легких до тяжких; затримка розвитку моторних функцій та мови помітна вже в ранньому віці. Часто відмічається маленький зріст та характерні риси обличчя (високий лоб, широке сплощене перенісся, великий язик).
Близько 50% новонароджених з синдромом Дауна мають вроджену ваду серця (ДМШП і атріовентрикулярний канал), 5% – аномалії шлунково-кишкового тракту (атрезія дванадцятипалої кишки, кільцеподібна підшлункова залоза). Розповсюджені також хвороба Гіршпрунга та целіакія. Часто розвиваються ендокринопатії (цукровий діабет, захворювання щитовидної залози). 60% осіб мають проблеми з зором, включаючи вроджені катаракту, глаукому, косоокість. Через атланто-аксіальну гіпермобільність та кісткові аномалії шийного відділу хребта, розвивається нестабільність цих ділянок хребта, з подальшим ризиком розвитку парезів та паралічів.
Очікувана тривалість життя в середньому складає 55 років, проте в останні десятиріччя вона помітно збільшилася: деякі люди живуть до 70-80 років.
Основний спосіб підтвердити синдром Дауна – це виявити аномалію хромосом, тобто  провести каріотипування. У пренатальному періоді серед методів діагностики, що з  достовірністю можуть показати наявність у плода трисомії 21-ї хротосоми, залишаються біопсія ворсин хоріона та амніоцентез з аналізом каріотипу. Обидві процедури є інвазивними та мають певні ризики, яких майбутні батьки хотіли б уникнути. Тому, щоб обмежити їх рутинне застосування, були розроблені спеціальні скринінги, що визначають ступінь ризику розвитку синдрому Дауна у плода.
Скринінг складається з аналізу крові матері та ультразвукового дослідження плода.
Аналіз крові: під час вагітності з’являються чи змінюються рівні певних білків в крові жінки; існує закономірний зв’язок між рівнем цих білків (в чітко встановлені строки вагітності) та наявністю у плода певної патології, в тому числі і синдрому Дауна.
УЗД: дослідження комірцевої зони у плода – проводиться з кінця 10-го до кінця 13-го тижня гестації; існує кореляція між об’ємом рідини в комірцевій зоні й потенціальним ризиком синдрому Дауна. Також проводиться дослідження систем організму плода з метою виявлення структурних аномалій.
Існують різні види скринінгу:
Ранній аналіз: складається з УЗД комірцевої зони і визначення рівня 2-х білків крові матері – РАРР-А i HCG. Аналіз проводиться на 10-13 тижні вагітності. Дозволяє виявити більше 80% плодів з СД.
Потрійний аналіз: дослідження рівня 3-х білків крові матері — вільного естріолу, альфа- фетопротеїну і бета-ХГЛ. Аналіз бажано провести в кінці 16-го тижня вагітності. Виявляє більше 65% плодів з СД.
Розширений потрійний аналіз: додатково визначається рівень білка інгібіну. Дозволяє виявити 70-75% плодів з СД.
Інтегративний тест першого і другого триместра: аналіз комірцевої зони і рівня білків РАРР- А і HCG (на 10-13 тижні), потім розширений потрійний аналіз без HCG (в кінці 16 тижня) з отриманням загального результату. Такий аналіз виявляє більше 90% плодів з СД.
Рекомендований варіант скринінгу залежить від терміну вагітності, на якому жінка звернулася за консультацією. Відповідно до результатів скринінгу, віку матері та терміну вагітності вираховується ризик розвитку синдрому Дауна у плода. Високий ризик не є гарантією того, що народиться дитина з синдромом Дауна, він вказує на необхідність проведення додаткових інвазивних досліджень – біопсія ворсин хоріона та амніоцентез з каріотипуванням – які й дадуть однозначну відповідь.
Останніми роками популярності набирає новий метод діагностики – неінвазивний пренатальний скринінг (НІПС), оснований на аналізі ДНК плода, невелика кількість якого знаходиться в крові вагітної жінки. Він застосовується для виявлення на ранніх стадіях вагітності синдрому Дауна й інших синдромів при яких спостерігається зміна кількості хромосом. Тест має високу чутливість та специфічність і, можливо, в майбутньому він замінить інші методи скринінгу для виявлення синдрому Дауна.
Завідувач неврологічним відділенням
КНП БРР «Бородянська ЦРЛ»                                  С.Л.Бобрик

Міжнародний день сну

Ідея відзначати «День сну» існує давно. Європейські країни давно оцінили важливість і користь заходів, присвячених «Міжнародному дню сну». За даними медичної статистики, у світі від тих чи інших порушень сну страждає вже більше 50% всього населення, за останні 100 років загальний час нічного сну зменшився на 20%.
Найбільш поширені захворювання сну – безсоння (більш коректна і наукова назва інсомнія).
Цією хворобою страждають   до 35% дорослого населення різних країн світу.
Серед основних причин безсоння відзначаються миттєвий або перманентний стрес і неврози, якими наповнені наші будні. Частіше від безсоння страждають люди після 50 років.
 Юристи та працівники сфери освіти, культури і мистецтва  потенційно перебувають у групі ризику до прояву цього захворювання.
Найчастіше безсоння підстерігає своїх жертв восени – це пов’язано зі зменшенням світлового дня, і навесні, коли загострюються різні розлади нервової системи.
Стара істина говорить, «сон – найкращі ліки», і результати досліджень вчених багатьох країн це підтверджують.
У 2021 році Міжнародний день сну припадає на 12 березня.
Близько однієї третини свого життя людина проводить уві сні. Сон є невід’ємною частиною життя людини, її нормального добового ритму і зазвичай він триває  6-10 годин, тобто цілу ніч.
Але тривалість сну дорослої людини відрізняється від тривалості сну дітей, оскільки змінюється протягом усього життя. Новонароджене немовля, як правило, спить більше 16-17 годин на добу, прокидаючись лише на годування і гігієнічні процедури.
З віком час неспання подовжується. І вже у віці від 3 до 7 років дитина проводить уві сні 12 годин, включаючи нічний та денний сни.
Починаючи з підліткового віку, для повноцінного відпочинку людині достатньо 8-10 годин здорового сну. Однак у період від 30 до 55 років середня тривалість сну зменшується на 2 години. У більшості випадків це пов’язано з активністю людини, з її професійними обов’язками. У пенсійному віці 55-60 років тривалість сну трохи збільшується. Нічний сон у цьому віці коротшає і подовжується денний.
    Людині, яка втомилась  і не висипається, необхідно заповнити свої сили. Але навіть у тому випадку, якщо вона не спала більше доби, її відпочинок не перевищить 15-17 годин поспіль.
    Жіночому організму потрібно трохи більше сну, ніж чоловічому, тому що фізіологічні процеси у представниць слабкої статі проходять дещо повільніше.
   Те, що сон є дуже важливим для збереження здоров’я – факт незаперечний і науково доведений.
    Під час сну процес загоєння ран, укусів, опіків і інших ушкоджень відбувається набагато швидше. Здоровий сон допомагає мозку відновлювати запас нервових клітин, який витрачається протягом життя людини. Якщо людина стабільно недосипає, це негативно позначається на працездатності і психічному здоров’ї.
   Саме уві сні наш мозок запускає діагностику всіх систем організму і механізм самовідновлення.
  В цей час нормалізується кровоносний тиск, стабілізується гормональний обмін речовин і вирівнюються показники цукру в крові. За словами лікарів, люди, які мають повноцінний сон, у 2 рази менше страждають хронічними захворюваннями.
              Сон здорової людини ділиться на п’ять стадій:
Перша стадія . Дрімота, в якій спостерігаються напівсонні бачення, часом абсурдні. М’язова активність знижена, але очні яблука здійснюють повільні рухи. У цій стадії сну можуть з’явитися оригінальні думки, які сприяють вирішенню будь-яких завдань. Тривалість стадії 5-10 хвилин.
Друга стадія. Легкий, неглибокий сон. М’язова активність більш знижена, ритм серця уповільнюється, знижується температура тіла, очі нерухомі. У цей період свідомість «відключається», але підвищуються пороги сприйняття. Найчутливіший  аналізатор – слуховий. У цій стадії сну людину дуже легко розбудити. Тривалість стадії 20 хвилин.
Третя стадія. Повільний сон.
Четверта стадія. Сон глибокий. Третя і четверта стадія тривають по тривалості разом 40-45 хвилин. У цей період людину важко розбудити. У третій і четвертій стадії людина бачить 80% сновидінь. У цій стадії можливі нічні кошмари, напади лунатизму, енурезу.
П’ята стадія – це швидкий сон. Ця стадія нагадує неспання. Серцевий ритм підвищується, очні яблука рухливі. Але тіло людини знаходиться в стані різкого падіння м’язового тонусу. Сновидіння, побачені в цей період, яскраві і добре запам’ятовуються. Ця стадія триває 5-10 хвилин. Вважається, що швидкий сон служить своєрідним психологічним захистом, сприяє переробці інформації, її обміну між свідомістю і підсвідомістю. Після п’ятої стадії людина знову переходить у першу стадію сну.
Деякі люди усвідомлюють уві сні, що вони сплять. Такий сон називається усвідомленим. Людям, які народилися сліпими, уві сні сняться звуки, так як зорові образи у них відсутні.
                                            Щоб  сон був здоровий
       Щоб ваш сон був здоровий, міцний і приносив якомога більше користі, потрібно вжити  деяких необхідних заходів.
Ваш диван або ліжко повинні бути комфортними, температура повітря 18-22 градусів. Деякі сомнологи, фахівці, які досліджували сон, дотримуються думки, що чим нижче температура повітря у вашій спальній кімнаті, тим міцніший сон. Все ж, кожен сам встановлює свій бар’єр температури, враховуючи свої індивідуальні особливості. Свіже повітря також сприяє хорошому сну, тому корисно перед сном провітрити кімнату.
У спальні слід відмовитися від різких запахів. Однак, якщо ви страждаєте безсонням, можна використовувати ароматичну лампу з ефірними маслами лаванди, меліси, герані, хмелю та ін. А якщо ви хочете внести у своє життя нотки гарного настрою, при пробудженні насолодіться ароматом цитрусових фруктів.
Вечеря буде корисною, якщо ви з’їсте її за кілька годин перед сном (не менше двох годин). Але тут теж потрібна врівноваженість  (можливо, хтось і не засне, не з’ївши бодай шматочок чогось не обтяжливого для шлунка).
Здійснюючи прогулянку перед сном протягом 20-30 хвилин, ви насичуєте свій мозок необхідним киснем, розслабляєтеся і заспокоюєтеся, що має неперевершене значення для повноцінного, здорового сну.
Енергійні фізичні вправи перед сном можуть порушити процес засипання і призвести до безсоння. Навпаки, спокійні, повільні вправи сприяють розслабленню і хорошому засинанню. Приймаючи душ перед сном, зважайте, щоб температура води була не холодною і не гарячою, а теплою. Теплий душ заспокоює нервову систему і розслабляє тіло.
    Пам’ятайте,  боротися з безсонням лікарськими препаратами  – не найкращий варіант!