1 жовтня – Міжнародний день людей похилого віку


Міжнародний день людей похилого віку, що відзначається щорічно в усьому світі 1-го жовтня, виник з ініціативи Генеральної Асамблеї ООН.
До цього День людей солідного і поважного віку стали відзначати спочатку в Європі, потім свято було підхоплено Сполученими Штатами і до кінця 80-х років воно поширилося по всьому світу.
Генеральна Асамблея ООН закликає уряди, громадські організації та бізнес, а також всіх людей на землі звернути і зосередити свою увагу на сприянні у вирішенні проблем літнього покоління.
Від нашого ставлення до наших батьків і матерів безпосередньо залежить наша власна тривалість життя на цій землі.
Cтатистика стверджує, що в Україні до категорії людей похилого віку належить близько 20 % наших співгромадян. 
З якого моменту життя починається „похилий вік”?
З виходу на пенсію, з 60-ти, 70-ти, 80-ти років?
Але дехто і в 25 „старий і нещасний”, а інший у 75 – бадьорий, енергійний і душевно молодий.
                    
Міфи щодо похилого віку
Для багатьох молодих людей настання старості здається справжньою катастрофою, яка зачіпає не тільки тіло, а й інтелект.
Старість лякає втратою зовнішньої привабливості і здоров’я.
Їм здається, що після 50 років людина завмирає в своєму розвитку, сідає в крісло і йому більше нічого не залишається робити, як очікувати приходу смерті.
Один з міфів, що стосується похилого віку –  що старість не можна уповільнити. Спростуванню цього міфу сприятиме  здоровий спосіб життя, правильне і збалансоване харчування, заняття фізкультурою, відмова від куріння і надмірного вживання алкоголю. Навіть щоденна прогулянка на свіжому повітрі і келих хорошого червоного вина за обідом, які надають позитивний вплив на серцево-судинну систему, додадуть декілька активних років життя.
Міфом є ​​й те, що почуття людини згасають і вона вже не здатна на любов чи статевий потяг. Це не так.
 Більше того, це прекрасне почуття навіть у літньому віці здатне дати людині другу молодість і стати стимулом для повноцінного, наповненого подіями життя.
 
Фізична активність у похилому віці
Щоранку, гуляючи парками чи скверами міста, ми бачимо багато людей, які займаються оздоровчим бігом чи ходьбою.
Це означає, що бути здоровим, займатися спортом і вести здоровий спосіб життя у нашому суспільстві стає модним.
Серед любителів оздоровчих тренувань зростає частка людей похилого віку.
Багаторічні дослідження американських вчених, у якому брали участь добровольці у віці 65-94 роки, довели, що фізична активність значно покращує якість життя.
До аналогічних висновків прийшли і норвезькі дослідники. Спостерігаючи за людьми похилого віку, вони встановили, що ті, хто приділяв фізичним навантаженням не менше 3 годин на тиждень, жили, в середньому, на 5 років довше за своїх однолітків, які вели малорухливий спосіб життя.
Для того, щоб нормально функціонувати, нашому тілу потрібен рух, без цього організм швидко старіє. Якщо ви прагнете якомога довше почувати себе молодим – рухайтесь.
Всесвітня Організація Охорони Здоров’я рекомендує людям віком від 65 років 150 хвилин помірного фізичного навантаження на тижденьз врахуванням щоденних домашніх справ (прибирання, миття посуду, робота на городі тощо).
Кожен з вас може пригадати одного чи кількох своїх знайомих старшого віку, які, завдяки постійним заняттям спортом та фізкультурою, зберегли гарну фізичну форму, не страждають від депресій, а сил і бажання працювати мають більше, ніж молодь.
Беззаперечно, заняття оздоровчими фізичними вправами позитивно впливають на фізичне і психічне здоров’я людей будь-якого віку.
Займатися фізичними вправами потрібно систематично, але обережно.
Якщо ви ніколи раніше не займалися фізичними вправами самостійно, а від часу, коли ви останній раз були у спортивному залі чи на майданчику, минуло чимало років, краще за все звернутися до фахівця у цій сфері.
Він допоможе вам правильно розрахувати навантаження, підкаже, з чого починати і як зробити заняття корисними і безпечними.
Ви твердо вирішили покращити свою фізичну форму, але не можете отримати поради спеціаліста, то треба враховувати у своїх тренуваннях наступне.
По-перше отримайте медичну консультацію.  Порадьтеся з лікарем, які фізичні вправи вам корисні, а які можуть принести шкоду.
 
Тому що є цілий ряд суворих протипоказань до активних занять фізичними вправами:
–  будь-які захворювання в період загострення;
–  застудні, вірусні та інфекційні хвороби;
– захворювання опорно-рухового апарату з порушенням функції суглобів;
–  серцево-судинні патології;
–  гіпертонічна хвороба з частими кризами;
–  післяопераційні стани;
–  злоякісні новоутворення.
 
Фізкультура для людей похилого віку має свої особливості. Фізичне навантаження для старших людей повинно бути помірним.
Необхідно враховувати ті вікові зміни, які відбуваються у роботі серцево-судинної, дихальної та нервової систем, опорно-рухового апарату.
Треба так підібрати вправи, щоб повністю виключити можливість падіння, травмування, а також чітко контролювати дозування навантаження.
Перевагу слід надавати вправам для підвищення загальної витривалості, координації та гнучкості.
 З великою обережністю включати в комплекси вправи на силу та швидкість.
Починайте з легких вправ, які не потребують значних фізичних зусиль. Навантаження має зростати поступово.
Виконуйте 5-7 вправ по 2-3 повторення.
Поступово збільшуйте кількість вправ до 15-20, а кількість повторень до 8-10 разів.
Якщо вам подобається бігати, то краще почати з коротких прогулянок, щодня потроху збільшуючи їх тривалість та швидкість руху. Через 2-3 тижні занять можна переходити на легкий біг.
Займатися треба систематично, а не час від часу.
Щоб досягти оздоровчого ефекту треба тренуватися не рідше 3 разів на тиждень по 30 хвилин.
 З часом можна збільшити кількість тренувань до п’яти, а тривалість заняття залишити незмінною.
Уважно слідкуйте, щоб на місці занять не було сторонніх предметів, через які ви можете впасти і отримати травму. 
Доріжку для ходьби та бігу обирайте без ямок, каміння, без різких підйомів та спусків.
Дуже важливо правильно дихати під час занять. 
Вдих слід робити носом, видих – ротом.
Категорично заборонено затримувати дихання. В разі, коли з’являється задишка, терміново зменшуйте темп руху.
Це означає, що організму не вистачає кисню, і навантаження надмірне.
Між різними вправами відпочивайте. 
Пауза має бути достатньою для повного відновлення організму. Найкраще довіряти власним відчуттям. Починайте виконувати наступну вправу тоді, коли відчуєте, що відпочили і маєте сили продовжувати.
Комплекс вправ повинен включати в роботу м’язи всього тіла. Оптимальним для організму є виконання фізичних вправ зверху вниз (шия, плечовий пояс, руки,тулуб, ноги).
Не робіть різких та рвучких рухів.
Нічого не виконуйте через силу.
Вправи не повинні викликати больові відчуття.
Після занять ви можете відчувати легку, приємну втому, яка через 30-40 хвилин змінюється припливом сил та енергії.
Якщо ж втома триває довго і з’являється слабкість, то необхідно знизити навантаження.
Пам’ятайте, люди старшого віку повинні робити фізичні вправи обов’язково!
Доведено, що, почавши займатися навіть у похилому віці, люди можуть значно покращити своє самопочуття, знизити ризик серцево-судинних захворювань та зміцнити імунітет.
На проблеми людей старшого покоління неможна закривати очі.
Вони прожили своє життя заради майбутніх поколінь, і заслужили нашу повагу, підтримку і реальну допомогу.
У старості людині складно контролювати себе і свої дії. Елементарні побутові турботи можуть значно зменшити якість життя.
Відсутність достатніх коштів до існування може спровокувати розвиток хвороб, а ігнорування проблем літньої людини суспільством може привести до страшних для старого наслідків.
 
Надати допомогу літнім людям може кожен
Кілька реальних кроків для цього:
·        відвідати літню людини – просто прийти і поспілкуватися: по-людськи, без акцентування уваги на проблемах. Розповісти щось хороше, поділитися радістю;
·        подарувати емоції – погуляти з літньою людиною, провести йому екскурсію, зводити на захід (концерт, кіно, вистава);
·        купити потрібні ліки та гігієнічні засоби – високі комунальні тарифи і низька пенсія ставлять стареньких на межу виживання. Коштів на нормальну їжу, не кажучи вже про ліки і товари першої необхідності, у них не завжди вистачає тому можна допомогти з ремонтом або прибиранням, привезти подарунки до свят.
 
День людей похилого віку – привід замислитися про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства та до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, цінностей!
 

28 вересня відзначається день боротьби зі сказом

28 вересня світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі сказом.
Метою заходів, присвячених цій події,  є привернення уваги людства до проблематики  розповсюдження цієї небезпечної хвороби, як серед людей, так і тварин.
 За даними Міністерства охорони здоров`я щорічно в Україні реєструється приблизно 100-120 тис. осіб, які звернулися до медичних установ з приводу укусів тваринами, з них 60 % одержують лікування. Однак значно тривожнішою є ситуація із випадками захворювання людей, оскільки сказ призводить до смерті хворого у 100% випадків. В Україні майже щороку від цього небезпечного захворювання помирає від 1 до 7 осіб.
Сказ зустрічається більш ніж у 150 країнах світу.
Випадки сказу  реєструються головним чином у віддалених сільських регіонах, де не застосовуються заходи профілактики  цього захворювання серед тварин.
В більшості випадків головною причиною, що призвела до захворювання і смерті, укушених скаженими тваринами людей, є незнання інформації про необхідність профілактичного лікування вакциною.
Крім того, причиною смерті від цього страшного захворювання стають пізнє звернення до фахівців та пізній початок лікування.
Тоді як очищення рани та імунізація, зроблені якомога раніше після підозрілого контакту з твариною,  можуть запобігти розвитку сказу практично на 100 %.
 
Причини захворювання, симптоми
    Сказ (інші назви: (лат. rabies), гідрофобія, тобто водобоязнь) – гостре інфекційне захворювання, що виникає після укусу зараженої тварини, що протікає з важким ураженням нервової системи і закінчується, як правило, смертельним результатом.
     Сказ був  відомий людям задовго до нашої ери і описаний  в найдавніших книгах. Уже в єгипетських папірусах, індійських священних книгах Ведах, грецьких і римських письмових джерелах, а потім і в Біблії розповідалося про сказ, який передається людям від оскаженілих тварин (диких і домашніх). Про небезпеку цієї хвороби писали в середньовіччі, епоху Відродження і пізніше.
Майже кожна вкушена скаженою твариною людина була приречена на смерть. До 80-х років ХIХ століття людина не мала надійних засобів захисту від цієї страшної хвороби.
Великому вченому французові Луї Пастеру належить честь створення вакцини проти сказу (антирабічної вакцини), яка була успішно застосована 6 липня 1885року.
Завдяки вакцинації, був врятована дитина, покусана скаженою собакою.
Збудник хвороби э нейротропний вірус. Вірус сказу передається головним чином через слину при укусах або обслиненні (вірус міститься в слинних залозах 54 – 90 % собак, що загинули від сказу).
 
У зв’язку з тим, що виділення вірусу зі слиною починається за 8 – 10 діб до появи клінічних ознак хвороби, необхідно, щоб тварини, які покусали людей, упродовж 10 діб утримувались ізольовано, під наглядом ветеринарного лікаря.
 
  Розрізняють два типи сказу – міський (вуличний) сказ, коли захворювання спостерігається в містах і селах, а джерелом збудника інфекції є хворі бродячі собаки й коти, і лісовий сказ, коли інфекція поширюється в природному середовищі, часто на великому лісовому просторі, а джерелом збудника хвороби є дикі м’ясоїдні хижаки (лисиці, вовки, рисі, борсуки, куниці, тхори, песці, єнотовидні собаки) у хворому стані або латентно інфіковані.
 З 1972 р. в Україні переважає лісовий сказ, а основним джерелом збудника інфекції стали інфіковані руді лисиці.
Установлено, що існує прямий зв’язок між чисельністю популяції, щільністю розселення лисиць та інтенсивністю поширення лісового сказу.
 
У людини захворювання на сказ пов’язане з укусами хворих собак, котів та інших тварин.
На початку хвороби спостерігаються лихоманка, пригнічений стан, свербіж і болі в ділянці укусу, згодом з’являються боязливість, занепокоєння, розлад дихання й ковтання, слинотеча, підвищене рефлекторне збудження й судоми. Під час спроби проковтнути воду розвиваються болісні судоми. Невдовзі відраза до води патологічно нарастає.
Хворий галюцинує, іноді лютує, з рота виділяється багато слини.
Сказ у людей, якщо хвороба перейшла у активну форму, завжди закінчується летально, смерть настає на 2 – 3-тю добу хвороби.
Перед смертю розвиваються паралічі м’язів обличчя, язика, очей, кінцівок, тулуба.
                          
Заходи запобігання сказу
Реєстрація та впорядкування норм утримання в населених пунктах собак, котів і хижих тварин; охорона свійських тварин від нападу хижаків на пасовищах та лісових урочищах; щорічна профілактична вакцинація собак, а в необхідних випадках і котів, проти сказу.
 
Продаж, купівля, вивезення собак, котів, а також диких тварин в інші місцевості дозволяється тільки за наявності ветеринарної довідки про щеплення проти сказу.
Органи лісового, мисливського господарств, заповідників, охорони навколишнього середовища, зобов’язані систематично обстежувати місця проживання диких тварин.
У разі виявлення трупів диких м’ясоїдних тварин або звірів з незвичною поведінкою (відсутність страху, неспровокований напад на тварин чи людей) треба негайно повідомити про це працівників державної служби ветеринарної медицини, надсилати до ветеринарної лабораторії патологічний матеріал для дослідження на сказ.
Щороку в листопаді – січні здійснювати регулювання розмірів популяції лисиць, густота яких у період розмноження не повинна перевищувати 0,5 – 1 голови на 1000 га угідь.
 Собак, котів та інших тварин, які покусали людей чи тварин, слід негайно доставляти в найближчу установу державної ветеринарної медицини для огляду та карантинування впродовж 10 днів.
В окремих випадках, з дозволу установи державної ветеринарної медицини, тварина, що покусала людей або тварин, може бути залишена під розписку власника за умови утримання її на прив’язі чи в ізольованому приміщенні впродовж 10 діб та періодичного нагляду з боку ветеринарного спеціаліста.
Результати нагляду за ізольованими тваринами реєструють у спеціальному журналі і письмово повідомляють про них у медичну установу, до якої звернулись потерпілі від укусів люди.
У разі встановлення діагнозу на сказ населений пункт, лісові чи польові масиви, пасовище, урочище оголошують неблагополучним щодо цього захворювання і запроваджують карантинні обмеження.
Чітко визначають межі неблагополучної щодо сказу території.
 У неблагополучному пункті забороняється проведення виставок, виведення собак, вивезення за його межі собак, котів та диких тварин. На неблагополучних мисливських угіддях і в загрозливій зоні забороняється промислове й ліцензійне відстрілювання диких тварин, їх відлов та вивезення.  
При захворюванні диких тварин на сказ організовується їх відстрілювання незалежно від строків полювання.
Вживаються заходи щодо зниження чисельності лисиць та єнотовидних собак, проводиться пероральна імунізація антирабічною вакциною м’ясоїдних звірів.
 
 За тваринами неблагополучного на сказ господарства встановлюють постійний ветеринарний нагляд.
Підозрюваних щодо захворювання на сказ і покусаних тварин не менш як 2 – 3 рази на добу ретельно обстежують.
Лікувати або щеплювати проти сказу цих тварин забороняється.
Підозрюваних у зараженні на сказ тварин щеплюють антирабічною вакциною і утримують під ветеринарним наглядом упродовж 60 діб.
Свійських тварин і хутрових звірів, підозрюваних щодо зараження на сказ, без клінічних ознак захворювання дозволяється забивати й використовувати одержані від них продукти на загальних підставах.
Молоко від клінічно здорових тварин неблагополучної отари (ферми) дозволяється вживати людям або на корм тваринам після пастеризації впродовж 30 хв. при 80 – 85 °С чи кип’ятіння впродовж 5 хв.
Гній від хворих і підозрюваних щодо захворювання на сказ тварин, а також забруднену виділеннями цих тварин підстилку після попереднього зволожування дезінфекційними розчинами спалюють.
 Гноївку змішують у гноєзбірнику із сухим хлорним вапном, що містить не менш як 25 % активного хлору, з розрахунку 0,5 кг хлорного вапна на 20 л гноївки.
Місцезнаходження хворої або підозрюваної щодо захворювання на сказ тварини, інвентар, одяг та інші речі, контаміновані слиною та іншими виділеннями хворих тварин, дезінфікують. Для дезінфекції використовують 4 %-й розчин формальдегіду, 10 %-й гарячий (70 °С) розчин їдкого натру, розчин хлорного вапна з вмістом активного хлору 5 %.
Клітки для собак дезінфікують обпаленням паяльною лампою. Одяг, забруднений слиною хворої тварини, кип’ятять. Шерсть і тваринну сировину, отримані від клінічно здорових тварин неблагополучної щодо сказу групи, вивозять із господарства в тарі з щільної тканини лише на переробні підприємства або на підприємства із заготівлі, зберігання та переробки з обов’язковою вказівкою у ветеринарному свідоцтві про необхідність їх дезінфекції.
Шкури, зняті з убитих бродячих собак у неблагополучних щодо сказу пунктах, піддають профілактичній дезінфекції.
Карантинні обмеження з неблагополучного щодо сказу пункту знімають через 2 міс після останнього випадку захворювання тварин на сказ і виконання всіх передбачених заходів.

 Профілактика сказу у людини
                                         
Особам, професійно пов’язаним з ризиком зараження на сказ (собаколови, мисливці – промисловики, ветеринарні працівники та ін.), проводиться курс профілактичної імунізації.
Собаки, коти та інші тварини, які покусали людей або тварин, підлягають негайній доставці власником до найближчого ветеринарного закладу для огляду і карантину під наглядом фахівців протягом 10 днів.
Найкращим превентивним заходом є місцева обробка рани.
Місце укусу потрібно негайно ретельно очистити 20% розчином м’якого медичного мила.
 Глибокі укушені рани промивають струменем мильної води за допомогою катетера.
 
 Припікання рани або накладання швів не рекомендується!
 
Вакцинація проти сказу
 
 Вакцинопрофілактику починають негайно при:
– всіх укусах, подряпинах, ослиненні шкірних покривів і слизових оболонок, нанесених явно скаженими, підозрілими на сказ або невідомими тваринами;
– при пораненні предметами, забрудненими слиною або мозком скажених або підозрілих на сказ тварин;
– при укусах, ослинення і нанесенні подряпин твариною, якщо вона протягом 10-денного спостереження захворіла, загинула або зникла;
– при укусах дикими гризунами;
– при явному ослиненні або пошкодженні шкірних покривів хворою на сказ людиною.
 
Активну імунізацію починають негайно!
Вакцину вводять внутрішньом’язово по 1 мл 5 разів: у день інфікування, потім на 3, 7, 14 і 28-й день. ВООЗ рекомендує ще і 6-ю ін’єкцію через 90 днів після першої.
Щеплення проти сказу проводять як амбулаторно, так і стаціонарно.
Госпіталізації підлягають: особи з важкими укусами, ті , що проживають у сільській місцевості; прищеплюються повторно; особи, які мають захворювання нервової системи або алергічні захворювання; вагітні, а також особи, щеплені іншими препаратами протягом попередніх двох місяців.
Для того, щоб забезпечити належний імунітет і попередити поствакцинальні ускладнення, прищепленому протипоказано вживання будь-яких спиртних напоїв під час курсу вакцинації і протягом 6 місяців після його закінчення.      
Необхідно, щоб у період вакцинації хворий не перевтомлюватися, уникав переохолодження та перегрівання.
 В окремих випадках рекомендується переклад на легшу роботу або видача лікарняного листа.
 
 Застосування інших вакцин одночасно з антирабічною не допускається!
Але в разі необхідності, може бути проведена екстрена профілактика правця!

Здорове серце -здорове життя

Всесвітній день серця проводиться за ініціативою Всесвітньої федерації серця за підтримки Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я з 2000 року.
Це подія щорічного характеру, яка раніше відзначалася в останню неділю вересня.
Метою цього міжнародного дня є підвищення обізнаності населення про хвороби серця, правильний спосіб життя для їх попередження і пропаганда профілактичних заходів для зменшення смертності від хвороб серця.
Протягом життя (70-80 років) людське серце здатне наповнити, «в ролі помпи», близько 3500 стандартних залізничних цистерн.
За 70 років життя серце людини скорочується більше 2 500 000 000 разів. З кожним скороченням серце виштовхує в артерії 70-80 мл крові. Приблизно 12 ударів досить, щоб заповнити, наприклад, стандартний літровий пакет.
Ці цифри вірні в стані спокою.
При фізичному навантаженні обсяг крові, що перекачується, зростає в кілька разів.
При максимальних фізичних навантаженнях – в 4-5 разів, з кожним ударом виштовхується в артерії більше 200 мл крові, а стандартна нафтова цистерна – 60 тонн.
Наше серце дуже працьовите, а дублерів у серця немає!
Повний обіг крові серцем дорослої людини відбувається за 20-28 сек, дитини – за 15 сек, у підлітка – за 18 сек. За добу кров обертається по тілу 1,5-2 тисячі разів.
Основні фактори ризику розвитку серцево-судинних захворювань – це артеріальні гіпертензії, підвищений рівень загального холестерину крові та його фракцій, надмірна вага, гіподинамії, тютюнопаління і стреси.
Серцево-судинні захворювання є однією з провідних причин смерті у світі. Метою проведення в цей день заходів є необхідність максимального залучення уваги людей до свого здоров’я, формування розуміння того, що на виникнення і перебіг хвороби можна і потрібно активно впливати.
      Кожен вид захворювань серця має різні симптоми, хоча багато серцевих проблем можуть мати однакові прояви. Ваші симптоми залежать від виду і тяжкості того, що відбувається з Вашим серцем. Навчіться розпізнавати свої симптоми і ситуації, які їх викликають. Повідомте свого лікаря, якщо у Вас з’явилися нові симптоми або поява тих, які вже є, почастішала і вони стали важчі.
    
Ішемічна хвороба серця (симптоми)
 Найбільш частим симптомом є стенокардія. Вона зазвичай описується як відчуття дискомфорту, тяжкості, болі, печія, стиснення в грудній клітці.   
Стенокардію можна помилково прийняти за порушення травлення або печію. Вона найчастіше відчувається у грудях, але також може виникати в плечах, руках, шиї, горлі, нижньої щелепи або спині.
      Інші симптоми, які також можуть зустрічатися при ішемічній хворобі серця, включають у себе:
•  Задишку.
•  Сильне серцебиття (нерегулярні скорочення серця, пропущені скорочення або відчуття, що серце «робить сальто» у Вас в грудях).
•  Прискорене серцебиття.
•  Слабкість або запаморочення.
•  Нудоту.
•  Потіння.

Серцевий напад (інфаркт міокарда або – ішемія міокарда)
      Симптоми можуть включати в себе:
•  Дискомфорт, тиск, тяжкість або біль у грудях, руці або за грудиною.
•  Дискомфорт, який віддає в спину, нижню щелепу, горло або руку.
•  Почуття переповнення, порушення травлення, відчуття задухи (може     відчуватися як печія).
•  Потіння, нудота, блювання або запаморочення.
•  Виражена слабкість, відчуття тривоги або задишка.
•  Прискорене і неправильне серцебиття.
      Під час серцевого нападу симптоми зазвичай тривають 30 хвилин або довше і не стають легшими після відпочинку і прийому пероральних медикаментів (лікарських препаратів, що приймаються через рот). Симптоми можуть починатися з невеликого дискомфорту, який переростає в сильний біль.
      Деякі люди переносять серцевий напад без яких-небудь симптомів («німий» ІМ). «Німий» ІМ може виникати у будь-якої людини, але частіше він зустрічається серед діабетиків.
      Якщо Ви вважаєте, що у Вас серцевий напад, НЕ ГАЙТЕ ЧАСУ! Викликайте невідкладну допомогу (телефонуйте 103). Невідкладна допомога при серцевому нападі є дуже важливою для зниження рівня ураження Вашого серця.
                  
Аритмії
      Якщо симптоми аритмій присутні, то вони можуть полягати в:
•  Сильному серцебитті (почутті пропущених серцевих скорочень, тріпотіння або «сальто», або відчутті, що ваше серце «втікає»).
•  Глухих ударах у грудній клітці.
•  Запамороченні або почутті порушення свідомості.
•  Непритомності.
•  Задишці.
•  Дискомфорті в грудях.•  Слабкості або стомленні (почутті сильної втоми).
 
Фібриляція передсердь
    Фібриляція передсердь (ФП) є одним з видів аритмій. Більшість людей з ФП відчувають один або більше з таких симптомів:
•  Сильне серцебиття (раптова поява тупих ударів, «тріпотіння» в грудній клітці).
•  Недолік енергії,  втома.
•  Запаморочення (слабкість або почуття порушення свідомості).
•  Дискомфорт у грудній клітці (біль, тиск або дискомфорт у грудях).
•  Задишка (труднощі при диханні під час щоденних навантажень).
     У деяких пацієнтів з фібриляцією передсердь відсутні будь-які симптоми.  Іноді епізоди фібриляції короткі.
 
                                      Серцева недостатність
     Симптомами серцевої недостатності можуть бути:
•  Задишка, яка виникає під час навантаження (найбільш часто) або відпочинку, особливо, якщо Ви лежите в ліжку.
•  Кашель з виділенням білого слизу.
•  Швидке збільшення ваги (як і в попередньому випадку – 1 кг і більше денно).
•  Набряк щиколоток, ступнів і живота.
•  Запаморочення.
•  Втома і слабкість.
•  Прискорене або неправильне серцебиття.
•  Іншими симптомами можуть бути нудота, сильне серцебиття і біль у грудній клітці.
      Як і при захворюванні клапанів, симптоми серцевої недостатності можуть не відповідати слабкості Вашого серця. У Вас може бути безліч симптомів, але функція серця може бути ослаблена тільки в незначній мірі. Або у Вас може бути серйозне пошкодження серця при незначно виражених симптомах.
 
                             Захворювання клапанів серця
     Симптомами захворювань клапанів серця можуть бути:
•  Задишка і /або труднощі при вдиханні. Ви можете зазначити, що це в основному може виникати під час будь-якої активності (виконання повсякденних навантажень), або коли Ви лежите в ліжку.
•  Слабкість або запаморочення.
•  Дискомфорт у грудях. Ви можете відчувати тиск або тяжкість у грудній клітці під час навантаження або знаходження на холодному повітрі.
•  Сильне серцебиття (воно може відчуватися як прискорений серцевий ритм, неправильний серцевий ритм, пропущені удари серця або почуття «сальто», яке робить серце у Ваших  грудях).
•  Якщо захворювання клапанів серця викликають серцеву недостатність, то симптоми можуть полягати в:
•  Набряканні щиколоток  або живота. Якщо рідина накопичується в животі, то Ви можете відчувати здуття.
•  Швидкому збільшенні маси тіла (можливе збільшення ваги на 1 кілограм і більше  за один день).
      Симптоми не завжди відповідають тяжкості ураження клапана. У Вас також може не бути ніяких симптомів і матися серйозне захворювання клапана, яке вимагає термінового лікування. Або, як це відбувається при пролапсі мітрального клапана, у Вас можуть бути важкі прояви, в той час як результати обстежень показують незначне пошкодження клапана.
 
Вроджені захворювання серця
      Вроджені дефекти серця можуть діагностуватися до народження, відразу після народження, в дитинстві чи не давати про себе знати до дорослого віку. Можливо навіть, що присутній дефект може не давати ніяких симптомів. Іноді він може діагностуватися при вислуховуванні шуму в серці під час фізикального огляду або проявляться відхиленнями в ЕКГ або рентгенографії грудної клітки у людини без будь-яких явних симптомів.
      У дорослих симптомами, якщо вони присутні, можуть бути:
•  Задишка.
•  Обмеження можливості переносити фізичне навантаження.
•  Симптоми серцевої недостатності (дивись вище) або захворювань клапанів (дивись вище).
                        Вроджені захворювання серця у дітей
     Симптомами можуть бути:
•  Ціаноз (синюшний відтінок шкіри нігтів і губ).
•  Прискорене дихання і поганий апетит.
•  Поганий приріст маси тіла.
•  Повторні легеневі інфекції.
•  Непереносимість фізичних навантажень.
                  Захворювання серцевого м’яза (кардіоміопатії)
      У багатьох людей із захворюваннями серцевого м’яза немає ніяких симптомів або є незначні симптоми, і вони живуть нормальним життям. У інших симптоми є, вони можуть прогресувати і обважнювати з погіршенням функції серця.
Симптоми можуть виникати в будь-якому віці і полягати в:
•  Болю або почутті тиску в грудях (виникає зазвичай під час фізичного навантаження, але може з’являтися і під час відпочинку або після їжі).
•  Симптомах серцевої недостатності (дивись вище).
•  Набрякання нижніх кінцівок.
•  Стомлюваності.
•  Слабкості і епізодах втрати свідомості.
•  Сильному серцебитті (тріпотіння в грудній клітці, що виникає внаслідок неправильного серцевого ритму).
      У деяких людей також присутня аритмія. Все це у невеликої кількості людей з кардіоміопатією може привести до раптової смерті.
             
Перикардит
  Якщо симптоми перикардиту присутні, то вони можуть включати в себе:
•  біль у грудній клітці. Цей біль відрізняється від стенокардії (болю, що виникає при ішемічній хворобі серця). Вона може бути гострою і локалізуватись у центрі грудної клітини. Біль може віддавати в шию,  іноді в руки і спину. Він  посилюється в положенні лежачи, при глибокому вдиху, кашлі, ковтанні і послаблюватися в положенні сидячи;
•  значне підвищення температури;
•  збільшення частоти серцевих скорочень.
     Оскільки при різних видах захворювань серця  симптоми можуть бути схожими, необхідно відвідати свого лікаря –  для того, щоб Вам могли встановити правильний діагноз і призначити відповідне лікування.
      
Причини хвороб серця лежать на поверхні.
Гіподинамія, куріння, кава в неймовірних кількостях, алкоголь, жирна і солона їжа, стимулятори, стреси.
Всі перераховані вище причини можуть призвести до різноманітного букету захворювань серцевої діяльності.
Потрібно постійно піклуватися про себе і своє серце і їсти те, що корисно.  
Щоб серце було здорове, лікарі рекомендують їсти якомога більше риби, овочів і фруктів.
 Хліб з висівками, боби, квасоля, соя, баклажани і свіжа зелень пов’язують холестерин і виводять його з організму – тому вони повинні бути завжди на столі.
Особливо корисні сухофрукти, в першу чергу – курага. У ній багато калію, який вкрай необхідний для нормальної роботи серця. Так само бажано відмовитися від гострої, солоної, жирної їжі. Вона взагалі, така їжа, не корисна, хоча й смачна.
Лікарі говорять, що при схильності до хвороб серця, особливо якщо є родичі, які страждають від серцево-судинних захворювань, потрібно обмежити вживання молока, сметани, яєць, майонезу, вершкового масла, ікри, жирного сиру.
Наступною причиною варто назвати зайву вагу.
Люди з надмірною вагою за кількістю ускладнень на серце навіть випереджають завзятих курців.
 Та й супутніх захворювань у них набагато більше, ніж у худих.
  Наступними йдуть курці.
Після них алкоголіки і кавомани.
Шанси отримати інфаркт збільшуються, якщо всі три групи об’єднуються.
 
Профілактика
   Основною профілактикою хвороб серця можна вважати фізкультуру зі спортом.
Одним з кращих засобів профілактики хвороб серця є плавання.
Це, практично, єдиний вид спорту, який, по-перше, змушує всі м’язи працювати, а по-друге, завдяки правильному диханню допомагає серцю працювати в природному режимі без перевантажень.
Кардіологи радять займатися бігом підтюпцем. Не лінуйтесь бодай 10-15 хвилин робити ранкову гімнастику.
 Уникайте недосипання.
  Частіше бувайте на свіжому повітрі.
  Режим харчування, боротьба зі шкідливими звичоками.
  Потрібно уникати стресів. Якщо ви людина вразлива і легко ранима – приймайте м’яке заспокійливе, уникайте людей, які вам неприємні, не вступайте в конфлікти і суперечки. Більше відпочивайте, читайте, відвідуйте вистави, концерти, тобто насолоджуйтесь життям,  і Ви навчитеся бачити в ньому якомога більше хорошого. І тоді сердечні справи вас будуть хвилювати тільки в контексті кохання.
 
В організмі багато парних органів, а серце – на самоті. Бережіть серце!
 

Всесвітній день запобігання самогубствам


10 вересня щорічно відзначається Всесвітній день запобігання самогубствам.
 Він був заснований Всесвітньою організацією охорони здоров’я спільно з Міжнародною асоціацією по запобіганню самогубствам.
Цей день — один зі способів звернути увагу людей на цю сумну статистику. Адже тенденції ведуть до того, що з кожним роком суїцидів у розвинених країнах стає все більше. Найбільша частка суїцидів фіксується в країнах Східної Європи. Найменше самогубств здійснюють у Латинській Америці і державах, в яких офіційною релігією є іслам. Міжнародні організації практично не володіють статистикою щодо випадків суїциду в країнах африканського континенту.  
Самогубство в сучасному світі є однією з найбільш актуальних психологічних і соціальних проблем. Безліч чинників, з якими стикається людина у повсякденному житті, в певний момент можуть штовхнути її на злочин проти самої себе.
За даними міжнародних організацій, половина всіх насильницьких смертей припадає на випадки суїциду.
 Щорічно на такий фатальний крок зважується близько мільйона людей в усьому світі!
                                             Групи ризику
Рівень самогубств серед самотніх людей значно вищий, ніж серед тих, хто перебуває в шлюбі і проживає з сім’єю. Безробітні також відносяться до групи ризику по відношенню до суїцидів. Велику роль у ґенезі суїцидальної поведінки відіграють, окрім соціальних, і медичні фактори, а найбільш значимою є залежність від психоактивних речовин (алкоголю і наркотиків).    
При приблизно рівних показниках самогубств серед хворих на хронічний алкоголізм у міській та сільській популяції, відзначається суттєва різниця цього показника серед осіб, залежних від наркотиків.
Рівень суїцидів серед психічно хворих людей та інвалідів також дуже високий. Цьому сприяє соціальна ізоляція, прогресуюче постаріння населення. Нерідко трапляються і випадки самогубства серед підлітків.
 
 Як запобігти дитячому суїциду у підлітків, поради батькам.
 У підлітковому віці обов’язково навчайте дітей справлятися зі стресом і розуміти той факт, що безвихідних ситуацій не буває.
Найбільш важливий фактор, що схиляє до суїциду – відчуття безнадійності (уявне або дійсне). Навчайте дітей, що безвихідних, безнадійних ситуацій не буває.
Показуйте частіше свою любов до них, спілкуйтеся.
Покажіть своїй дитині, що вона та її проблеми вас цікавлять, займайтеся спільними справами (без критики і лайки), рушайте на виставки, в музей, кіно. І говоріть!
Обговорюйте різні моменти з життя, розповідайте про себе в такому віці, коли вам несуттєві проблеми здавалися грандіозними, а ситуації – безвихідними.
Зверніться за допомогою до кваліфікованих фахівців.
Якщо у вашої дитини спроба суїциду була, то її треба розцінювати як сигнал “SOS”: “Врятуйте мене, дорослі і від проблем і від себе – невдахи, який не знає чогось найважливішого про життя”.
На жаль, неможливо виділити вік, стать, соціальний приналежність або рівень освіти, які б впливали на кількість суїцидів.
Кожен випадок індивідуальний.
Сучасний ритм життя, роботи і маса інших суб’єктивних факторів призводять до того, що в певний момент людина, зважується на злочин проти свого життя.
Напередодні цього дня не хочеться говорити про те, чому це відбувається, хотілося б сказати про те, як не допустити цього, як зберегти психічне здоров’я дитини, особливо підлітка, і здорові дитячо-батьківські відносини.
Важливий здоровий спосіб життя: правильно збалансовані навчання (робота) і дозвілля.
Часто сварки відбуваються через те, що батьки завантажують своїх дітей до такої міри, що вони цього не витримують. На цьому ґрунті вони починають тікати з дому з метою налякати батьків, що часто закінчується суїцидальними спробами.
Особливо небезпечно, якщо при цьому дитину принижують морально, чи ще того гірше – фізично.
Добре, що батьки прагнуть прищеплювати працьовитість, але поряд з цим важливо вчасно згадувати і про культурні, релігійні, етнічні цінності. Критичні точки даної проблеми можна відзначити на початку навчального року (як правило, це порушення адаптаційних здібностей) і перед зовнішнім незалежним оцінюванням.
Другий важливий момент – підтримка сім’ї, друзів, авторитетних у житті людини осіб.
 
Як правило, думки про суїцид приходять в кризових станах. Це може бути смерть близької людини, непотрапляння у той чи інший бажаний навчальний заклад, самотність, розлучення батьків, народження ще однієї дитини в сім’ї, нерозділене кохання.
Дитина приходить вчитися у новий навчальний заклад і не вписується в колектив, вдома теж немає взаєморозуміння (можливо навіть осуд).
Підліток закривається і починає собі щось придумувати. Найчастіше це медикаментозне, алкогольне, наркотичне отруєння.
Батькам необхідно підтримувати своє чадо, незалежно від отриманих результатів і тим більше, якщо дитина старається. Може бути таке, що думка дитини протилежна думкам батьків.
Бажано не засуджувати, а спробувати зрозуміти, чому він так думає. Не треба бути категоричним навіть у питанні життя і смерті.
Якщо дитина починає говорити про самогубство, різко заперечувати це і вважати, що таке неможливо, неприпустимо і хибно. Потрібно прийняти це як можливий варіант і, звичайно ж, зробити все для того, щоб цього не сталося.
 
Треба пояснювати дитині, що вихід є завжди. Навіть тоді, коли ти його не бачиш.
 
Уважне ставлення друзів, знайомих іноді дуже вагомо. Варто звертати увагу на те, як часто людина уникає візуального контакту, метушиться, змінює тему розмови на щось інше, тему суїциду або акцентує, або ігнорує. Особливо, якщо це було не властиво їй раніше.
 
 Іноді людей, які замислюються про суїцид, залишає почуття страху, притупляється інстинкт самозбереження. Наприклад, вони стають менш уважні на дорозі або гуляють по дахах, бродять темними вулицями. Вони спеціально йдуть туди, де є небезпека, щоб все виглядало по більшій частині, як нещасний випадок.
 
 Саме на дітях з такою поведінкою батькам, друзям, педагогам потрібно загострювати увагу.
 
Третій важливий момент – доступність до послуг з охорони психічного здоров’я.
Медики, соціальні працівники, педагоги, психологи, навіть релігійні діячі – всі ці люди можуть допомогти підліткам в складний момент їхнього життя.  
Якщо дитина сама не звертається за допомогою, то оточуючим важливо вчасно помітити, що він цього потребує, і допомогти.
Ключовими фігурами залишаються найближчі – батьки. Вони повинні відвернути від цих думок і допомогти реалізуватися. Якщо не виходить, тоді потрібно звернутися до психолога, медика, соціального працівника.
 
Варто враховувати, що дитина вам повірить тільки в тому випадку, якщо ви будете її другом. А для цього потрібно разом проводити дозвілля і відверто говорити на різні теми, в тому числі і про це.
 
Бажано контролювати перегляд недитячих телепередач, кінофільмів, особливо з демонстрацією над можливостей, стрічку активності на сторінках в соцмережах, особливо в закритих групах.
 Батьки можуть не відразу помітити щось підозріле, тоді залишається сподіватися на тих людей, які оточують дитину. У першу чергу, на педагогів, і, звичайно ж, на друзів, які в разі подібних змін в поведінці обов’язково повинні розповісти про це дорослим.
Дитині складно приховати це від усіх. До того ж вона не усвідомлює всієї небезпеки.
 
Часто діти починають говорити про суїцид з метою шантажу.
Наприклад, це може статися при розлученні батьків або при народженні ще однієї дитини. Але в тому випадку, якщо до цього батьки занадто опікали дитину, а тепер, при зміні ситуації, вона розуміє, що більше не може отримувати стільки уваги собі.   
Ось тоді і починається залякування. У такому випадку рекомендована сімейна психотерапія.
 
Те, що дитина дійсно у повному розпачі, стає зрозумілим по деформації її поведінки.
 Вона стає замкнутою, мовчазною, відстороненою. На багато питань одна відповідь: «Мені все одно». У такій ситуації потрібно обов’язково звернутися за допомогою до фахівців.
 
Важливо, щоб сварки не доходили до точки кипіння.
Якщо ж все-таки ви посварилися, і син або дочка пориваються кудись піти з дому, то ні в якому разі не треба благати їх залишитися вдома, нічого з собою не робити.
Дитина відразу зрозуміє, що таким чином можна тримати батьків на «короткому повідку».
Найчастіше таке трапляється в неповних сім’ях.
У таких ситуаціях важливо відвернути увагу на щось інше, не менш важливе.
Наприклад, впав тиск або щось трапилося з кішкою чи собакою. Але це має бути те, що раніше не траплялося.
 
Розповідайте про життя, а не про смерть!
 
Розмовляти з дитиною про її безпеку потрібно з самого раннього віку, як тільки вона починає робити щось, що може заподіяти їй біль, завдати шкоди здоров’ю.
Є навіть спеціальні азбуки безпеки, які читають малюкам приблизно з трьох років. Розмови про безпеку повинні бути ненав’язливими, без акценту. І важливо звертати пильну увагу на здоров’я, а не на смерть.
 Розповідати про те, як наповнити життя, зробити його прекрасним і цікавим!
 
Існують основні методи надання психологічної допомоги людині, що замислюється про суїцид: своєчасна діагностика та лікування, активна емоційна підтримка, заохочення позитивними цілями і навчання соціальних навичок, які допомагають справлятися зі стресом.
Необхідно вміти розпізнавати знаки біди. Це помітна зміна в поведінці підлітка. Сюди відносяться незвично зневажливе ставлення до зовнішнього вигляду, посилення скарг на фізичне нездужання (поганий сон, безпричинна знервованість), постійна втома, порушення уваги зі зниженням якості роботи.
Також сюди можна віднести тривожні прагнення до самотності, відмова від спільних справ, контактів, зайвий ризик у вчинках, спалахи дратівливості.
Зверніть увагу на посилення почуття тривоги, безнадії, поглиненість думками про смерть, загробне життя, відсутність планів на майбутнє, спроби скласти записку про відхід з життя, роздачу особистих речей.
Вас повинні насторожити висловлювання: “Ненавиджу життя”, “Всім буде краще без мене”, “Вони пошкодують про те, що вони мені зробили”, “Втомився бути тягарем”, “Не можу цього винести”, “Я покінчу з собою”.
Слід пам’ятати, що ймовірність суїциду зростає у вечірній, нічний, ранковий час, коли людина залишається наодинці.
Період піків вікової суїцидальності прирадає на вік  між 17 і 24 роками, а також в умовах тяжкої морально-психологічної ситуації в сім’ї або найближчому оточенні.
 У світі і в нашій країні набирає сили рух на захист цінностей психічного здоров’я.
Він об’єднує різних людей, громадські організації, державні структури, ініціює важливі рішення в сфері захисту прав психічно хворих людей, гарантії їх належного лікування, реабілітації, проведення пропагандистських заходів подолання дискримінації та стигми по відношенню до людей з психічними відхиленнями.
 
Майже завжди є тривожні попереджувальні знаки проявів депресії, тривожності, суїцидальної поведінки.
Більшість самовбивць повідомляють оточуючим про свої наміри.
 Тому до всіх погроз такого роду потрібно відноситись серйозно, а люди, які здійснювали спроби суїциду, мають отримувати належне лікування та підтримку!
 
Для мешканців області не варто нехтувати близькістю проживання до столичного міста, де найбільше в Україні фахівців, медичних і соціальних служб, готових допомогти при загрозі суїциду!