Щорічно 29 жовтня відзначається Міжнародний День боротьби з інсультом
Всесвітній день боротьби з інсультом — це щорічний захід, його було розпочато в 2006 році Всесвітньою організацією інсульту (WSO).

Україна посідає одне з перших місць у Європі за показниками цереброваскулярної захворюваності та смертності від інсульту, що створює велике навантаження на систему охорони здоров’я, соціального забезпечення, економіку та все суспільство.

В Україні, згідно з офіційною статистикою, цереброваскулярні захворювання є причиною смертності № 2 (100–110 тис. смертей, близько 14 % від всіх померлих), щороку стається 100–110 тис. інсультів (понад третина з них — у людей працездатного віку), 30-40 % хворих на інсульт помирають упродовж перших 30 днів і до 50 % — впродовж 1 року від початку захворювання, 20-40 % хворих, що вижили, стають залежними від сторонньої допомоги (12,5 % первинної інвалідності), і лише близько 10 % повертаються до повноцінного життя.

Інсульт (інфаркт головного мозку ) – захворювання серцево-судинної системи, при якому порушується кровопостачання мозку. У разі ішемічного типу відбувається зниження або повне припинення кровотечі по церебральних артеріях. При геморагічному типі розвивається крововилив в\у речовину головного мозку, субарахноїдальний простір або шлуночки. Цей  патологічний стан відомо ще з часів Гіппократа , який називав його апоплексією. А в середині 17 століття  були встановлені основні причини захворювання, пов’язані із зупинкою кровотечі по церебральних артеріях або внутрішньомозковим крововиливом.  І лише на початку 20 століття інсульт був офіційно розділений на два підтипи: геморагічний інсульт і ішемічний.

Причини інсульту

Причиною геморагічного інсульту є розрив судини всередині мозку.

Ішемічний інсульт – це порушення мозкового кровообігу у зв’язку з закупоренням судини головного мозку тромбом.
Інсульт у чоловіків трапляється зазвичай частіше. Пов’язано це з тим, що вони знаходяться в групі ризику в розвитку атеросклерозу. На відміну від жінок, у яких гормональний фон до менопаузи захищає судини від утворення бляшок, у представників сильної статі навіть невелике підвищення рівня холестерину призводить до відкладення його в стінках артерій. Крім того, чоловіки набагато частіше курять і зловживають алкоголем, а шкідливі звички також значно підвищують ризик інсульту.

Фактори ризику

Багато факторів можуть збільшити ризик розвитку інсульту. Деякі з цих факторів також збільшують ризик розвитку захворювань серця. Фактори ризику інсульту включають:

  • Наявність особистого або сімейного анамнезу інсульту, інфаркту або ТІА (транзиторні ішемічні атаки).
  • Вік 55 років і старше.
  • Високий кров’яний тиск. Ризик інсульту починає рости з ростом артеріального тиску вище 115/75 мм рт. ст.
  • Високий рівень холестерину – загальний рівень холестерину вище 5,2 ммоль / л.
  • Куріння сигарет або пасивне куріння.
  • Діабет.
  • Надмірна вага або ожиріння .
  • Відсутність фізичної активності.
  • Серцево-судинні захворювання, у тому числі серцева недостатність, вада серця, серцеві інфекції або порушення серцевого ритму.
  • Використання протизаплідних таблеток або гормональної терапії, які включають естроген.
  • Вживання алкоголю.
  • Використання наркотиків.

У зв’язку з тим, що ризик інсульту зростає з віком, і жінки, як правило, живуть довше, ніж чоловіки, інсультом частіше хворіють і вмирають від нього жінки.

Симптоми інсульту

Симптоми інсульту приблизно однакові для ішемічної і геморагічної форми, однак в останньому випадку захворювання протікає більш стрімко.

Серед симптомів можна виділити загально-мозкові:

1.головний біль;

 2.нудота і блювання, пов’язані з підвищенням внутрішньочерепного тиску;

3. епілептиформний припадок, який можна переплутати з нападом епілепсії;

 4. кома, зумовлена наростанням набряку мозку та зміщенням серединних структур;

5.порушення дихання і серцебиття, викликані ураженням стовбура мозку.


Неврологічна симптоматика залежить від конкретної локалізації вогнища ушкодження. Вона може проявлятися у вигляді:

1.парезів або паралічів верхніх або нижніх кінцівок;

2.асиметрії обличчя, пов’язаної з порушенням іннервації мімічної мускулатури;

Перша допомога при інсульті

Запам’ятайте! Інсульт — хвороба не домашня,  ефективно її лікувати можна тільки в умовах стаціонару, особливо в перші години після виникнення. При перших ознаках інсульту негайно викликайте швидку допомогу й вимагайте госпіталізації в інсультний центр.

 Якісна спеціалізована допомоги в перші години після виникнення «судинної катастрофи» це насамперед: повна діагностика(обов’язкова комп’ютерна томографія) і адекватна програма інтенсивної терапії з наступною тривалою нейрореабілітацією. Тому в розвинутих країнах надання екстреної допомоги й подальша реабілітація пацієнтів з інсультом відбувається у спеціалізованих інсультних центрах зі спеціально підготовленим персоналом і необхідним оснащенням. Результати лікування в таких центрах значно кращі, ніж у звичайних лікарнях, смертність нижча, а відсоток пацієнтів з максимальним відновленням порушених функцій взагалі вражає.

Але перед приїздом лікаря є можливість вжити низку заходів, що полегшить стан хворого. Ось вони:

Покладіть хворого на ліжко, підклавши йому під голову, плечі і лопатки подушку так, щоб кут нахилу хворого по відношенню до ліжка становив не більше 30 градусів.

Вийміть (при наявності) знімні протези, розстебніть комір сорочки, зніміть ремінь.

 У приміщенні забезпечте доступ свіжого повітря, відкривши вікно або кватирку.

 При блювоті терміново очистіть порожнину рота марлею або просто чистою носовою хустинкою, повернувши голову хворого набік.

 Хворому слід створити абсолютний спокій.

Необхідно стежити за диханням, проводити заходи, що попереджають западання язика.


                    Для попередження інсульту необхідні:

  • Контроль високого кров’яного тиску (гіпертонії). Якщо у вас був інсульт, зниження артеріального тиску допоможе запобігти подальшим транзиторним ішемічним атакам або інсульту. Управління стресом, підтримка нормальної ваги, обмеження вживання солі і алкоголю дозволять тримати кров’яний тиск під контролем. Додавання більшої кількості калію в свій раціон також може допомогти. На додаток до рекомендацій щодо зміни способу життя ваш лікар може призначити ліки для лікування високого кров’яного тиску.
  • Зниження рівня холестерину і насичених жирів у вашому раціоні. Коригування свого раціону та вживання статинів необхідні для зниження рівня холестерину.
  • Відмова від куріння. Куріння підвищує ризик інсульту для курців і некурців, що піддаються пасивному курінню. Припинення паління знижує ризик – через кілька років після відмови від куріння.
  • Контроль діабету. Ви можете керувати діабетом за допомогою дієти, фізичних вправ, контролю ваги і лікування.
  • Підтримка здорової ваги. Надмірна вага сприяє іншим факторам ризику розвитку інсульту, таким як високий кров’яний тиск, серцево-судинні захворювання і діабет. Втрата ваги може знизити кров’яний тиск і поліпшити рівень холестерину в крові.
  • Дотримання дієти, багатої фруктами і овочами. Дієта, яка містить п’ять і більше порцій фруктів чи овочів, може зменшити ризик інсульту.
  • Фізична активність. Аеробні вправи знижують ризик інсульту по-різному. Вправа може знизити кров’яний тиск, підвищити рівень ліпопротеїнів високої щільності (“хорошого” холестерину), а також покращити загальний стан здоров’я кровоносних судин і серця. Це також допомагає втратити вагу, контролювати діабет і знизити рівень стресу. 30 хвилин діяльності – ходьба, біг, плавання або їзда на велосипеді – дають хороший результат.

 

Всесвітній день боротьби з поліомієлітом

Щороку 24 жовтня у світі відзначається Всесвітній день боротьби з поліомієлітом. Його мета – привернути увагу світової спільноти до цього захворювання, загрозливих наслідків та необхідності профілактики.
 
     Ще 20 років тому світова статистика звучала невтішно: вірус поліомієліту щодня паралізував тисячу дітей. Міжнародне співтовариство оголосило війну цьому захворюванню у глобальному масштабі.
 
     Починаючи з 1988 року, вдалося на 99% приборкати поширення небезпечного захворювання. Нині прояви поліомієліту трапляються у двох країнах – Пакистані та Афганістані. Для України тема профілактики поліомієліту є актуальною, оскільки наша країна досі залишається в переліку 17 країн світу, де існує ризик спалаху поліо через низький рівень охоплення щепленнями.
 
     Поліомієліт зазвичай вражає дітей віком до 5 років. Однак він може паралізувати чи навіть забрати життя дитини будь-якого віку, якщо вона не пройшла повний курс вакцинації.
 
     Ліків від поліомієліту не існує, однак його можна попередити за допомогою імунізації. Поліовакцина, застосована кілька разів, може захистити дитину на все життя.
 
     Кампанії імунізації підтримують уряди держав, Всесвітня організація охорони здоров’я, Дитячий фонд ООН, Центр США з контролю запобігання захворювань та гуманітарна організація «Ротарі Інтернешнл».
                                   
Чим небезпечний поліомієліт
       Поліомієліт знайомий  лікарям дуже давно, але описаний лише 70 років тому.  У поширенні поліомієліту ретроспективно виділяють декілька періодів. До середини  ХІХ ст.  це захворювання зустрічалось переважно у вигляді поодиноких випадків у країнах Європи і Америки. Наприкінці ХІХ і на початку ХХ століть виникають епідемії в різних країнах Європи, Америки, Північної Африки, які уражають тисячі і десятки тисяч людей. При цьому близько 10% хворих вмирало і близько 40% ставали інвалідами.
      У середині ХХ ст. поліомієліт набуває епідемічного поширення майже у всіх країнах, стає однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я у світі.
Після впровадження вакцинопрофілактики (1955 – 1965 рр.) поширення поліомієліту і захворюваність почали спадати, і він став інфекцією, яку можна контролювати.
      За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров’я,  з 1988 року число випадків захворювання на поліомієліт у світі зменшилось більш ніж на 99% (з 350 000 випадків до 223 випадків, які зареєстровано в 2012 році). Таке зменшення стало результатом глобальних зусиль по ліквідації цієї хвороби.
 
                                         Що ж таке поліомієліт?
       Це вірусне захворювання, при якому вражається сіра речовина спинного мозку. Хвороба здатна за кілька годин призвести до паралічу. Крім цього, можуть виникати запальні явища в слизуватій оболонці кишечника й носоглотки.
      Збудник поліомієліту відноситься до категорії ентеровірусів. Відмінною особливістю вірусу-збудника поліомієліту є його підвищена стійкість до дії чинників навколишнього середовища, у зв’язку з чим збудник здатний тривалий час зберігати патогенність, особливо в продуктах харчування, воді та випорожненнях людини. Збудник поліомієліту може тривалий період часу зберігати ознаки життєдіяльності в умовах знижених температур, тривалого заморожування і висушування, і в той же час виявляє крайню чутливість до підвищених температурних реакцій. Так, при впливі температури понад 55 ° С інактивація вірусу настає протягом 8 хвилин. Повне руйнування вірусу поліомієліту в найкоротші терміни спостерігається при впливі хлораміну, розчину хлорного вапна або формаліну, а також калію перманганату і перекису водню.
       Джерело інфекції – хвора людина. Найчастіше поліомієлітом хворіють діти у віці до 10 років, причому більше половини випадків захворювання припадає на дітей молодше 4 років. Пік захворюваності реєструється в період із серпня по жовтень.  Та хоч поліомієліт уважається дитячою хворобою, занедужати можуть і дорослі, причому в них захворювання протікає дуже важко.
      Важливо знати, яким шляхом передається поліомієліт і як від нього захиститися, адже це захворювання належить до тих, які легше попередити, ніж боротися з наслідками. При настанні важкої паралітичної форми захворювання поліомієліт залишає про себе пам’ять до кінця життя людини. Більше половини пацієнтів живуть з постійною м’язовою слабкістю або іншими патологіями. В тих групах м’язів, які зазнали впливу хвороби, з часом слабкість може розвинутися ще сильніше, аж до повної атрофії. З віком цей стан може погіршуватися. Третина пацієнтів, що перенесли паралітичну форму, залишаються інвалідами.
      Переносником збудника, як уже зазначено, є заражена людина, рідше – мухи, що транспортують поліовірус на собі. Найбільш часто зараження відбувається саме орально-фекальним шляхом, тобто вірус можна підхопити через немиті руки, заражену їжу чи загальні предмети побуту. Також поліомієліт передається повітряно-крапельним шляхом (кашель, чхання, під час розмови).
 
                                     Ознаки і симптоми хвороби
        Це ще одна підступність цього захворювання. Справа в тому, що при атиповій формі хвороба протікає з ознаками, дуже схожими зі звичайною застудою. У зараженого з’являється лихоманка, головний біль, нездужання, біль у горлі, який іноді плутають з ангіною. Іноді захворювання взагалі  протікає  з мало вираженими симптомами і залишається непоміченим (у випадках, коли організм зараженої людини поборов вірус самостійно, у нього виробляється імунітет, і ймовірність повторного зараження практично дорівнює нулю).
 
                                       Стадії прояву поліомієліту
       Препаралітична. Симптоми нагадують гостре респіраторне захворювання, іноді поєднуються з розладами травної системи. Триває такий стан від 3 до 5 днів, а потім наступає поліпшення. Хворий думає, що застуда відступила, але згодом хвороба повертається, і до неї додаються інші симптоми: різке погіршення самопочуття, сильні головні болі, біль у спині й кінцівках. Іноді настає затьмарення свідомості. Хвороба переходить у наступну стадію.
 
      Паралітична – знижується м’язовий тонус, а через кілька годин настає параліч. До загальних симптомів додається біль у м’язах. Зазвичай уражаються нижні кінцівки, рідше – м’язи тулуба і шиї. В останньому випадку може розвинутися дихальна недостатність, пацієнт не може нормально ковтати. Такий стан може протриматися від декількох днів до декількох тижнів. Потім настає поліпшення, і захворювання переходить у наступну стадію.
 
       Період відновлення – рухова функція швидко починає приходити в норму, але з часом відновлення сповільнюється. Такий період може тривати до декількох років. Немає ніякої гарантії того, що пацієнт зможе відновитися від хвороби повністю. У людини, що перехворіла на поліомієліт,  може закріпитися його залишковий синдром.
 
       Поліомієліт  не проходить безслідно, навіть через багато років після хвороби стан людини може почати погіршуватися, з’являються задишка, стомлюваність, збій дихального ритму у сні, хронічна м’язова атрофія, запальний процес в нервових корінцях спини і сухожиллях.
      У разі, коли поліомієліт значно позначився на м’язах попереку, поступово відбувається викривлення хребта, розвиваються остеопороз, остеоартрит, нестабільна прогресуюча деформація суглобів, психічні розлади.        Спостерігаються також залишкові явища поліомієліту – стійкі мляві паралічі, контрактури, паралітична клишоногість, вкорочення і деформація кінцівок,  деформація стоп, кіфосколіози (патологічне викривлення хребта) та інші.
 
                   Лікування поліомієліту та його профілактика
       Способів специфічного лікування цього захворювання не існує. Лікування поліомієліту неспецифічне. Під час терапії лікарі борються з симптомами захворювання. З медикаментів хворому призначаються препарати, спрямовані на припинення запального процесу, знеболюючі препарати, заспокійливі та розслаблюючі, вітамінні комплекси. Якщо поліомієліт ускладнився паралічем дихальних органів, то хворого підключають до апарату штучного дихання. У період відновлення хворому призначають курс масажу, ЛФК. Крім цього, лікар ортопед проводить своє спостереження за пацієнтом.
      Головною і найдієвішою профілактикою поліомієліту були і залишаються щеплення від цієї страшної хвороби. Завдяки багаторічній цілеспрямованій вакцинопрофілактиці захворювання переважають легкі форми інфекції. Паралітичні форми виникають тільки у невакцинованих осіб! Крім того, дотримуючись правил особистої гігієни, можна значною мірою убезпечити себе від зараження вірусом, так що елементарне регулярне миття рук є непоганою профілактикою поліомієліту.
 
      Вакцина від поліомієліту – оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ).
      Перше щеплення малюку роблять через 3 місяці після народження і проводять її ще три рази з інтервалом у місяць. Зазвичай щеплення від поліомієліту роблять разом із щепленням АКДС.
       Календар щеплень  здорової дитини після року виглядає так: ревакцинація в 18 місяців, в 20 місяців, в 14 років.
 
      Вакцина проти захворювання – це краплі, які закапують відразу в рот. Зазвичай це дві або чотири краплі, залежно від віку дитини. Якщо немовля виплюне краплі від поліомієліту, їх тут же дають повторно.
 
                                         Батьки повинні знати:
           Оскільки вакцина проти поліомієліту містить живий вірус, то вона має певні протипоказання: загострення наявних хронічних хвороб, ослаблений імунітет, розлади нервової системи. Тому перш ніж робити дитині щеплення від поліомієліту живою вакциною, слід обов’язково проконсультуватися з педіатром і дитячим невропатологом
 
      Шановні батьки! Терміново звертайтесь за медичною допомогою, якщо у дитини, раніше не вакцинованої проти поліомієліту, спостерігаються: висока температура, головний біль, біль у горлі, м’язах і кістках, нежить, диспепсичні розлади – блювання і проноси, біль у кінцівках, раптове порушення ходи, неможливість стати на ніжки, підвищена пітливість. Зволікання може обійтись занадто дорого!

Найсучасніший УЗД-апарат встановлено в Бородянській центральній районній лікарні.

Своєчасність та якість діагностики різних захворювань – одна з основних задач, яка стоїть перед закладами охорони здоров’я України.

Наразі ще один важливий крок було зроблено в цьому напрямку.

Найсучасніший новий УЗД-апарат SIEMENS ACUSON Premium Edition з відеофіксацією (їх лічені одиниці в області) було встановлено в приймальному відділенні КНП БРР “Бородянська центральна районна лікарня”.

Кошти на придбання УЗД апарату були виділені Постановою Кабінету Міністрів України, в чому в значній мірі посприяла депутат Верховної Ради України від партії “Слуга народу” О.М. Василевська-Смаглюк, за що лікарі та жителі Бородянщини висловлюють їй щиру вдячність. Адже всім відомо , що без якісної та своєчасної діагностики неможлива якісна та своєчасна медична допомога.

Встановлений апарат дозволить діагностувати захворювання практично всіх органів та систем людини:

  • серця
  • щитовидної залози
  • молочної залози
  • м’яких тканин
  • органів черевної порожнини
  • нирок
  • сечового міхура
  • пердміхурової залози
  • дослідження судин
  • жіночих статевих органів, у тому числі під час вагітності.

21 жовтня – Всесвітній день профілактики йододефіцитних захворювань


Йододефіцитні захворювання (ЙДЗ) — патологічні стани, обумовлені зниженням споживання йоду. Ця група захворювань включає йододефіцитний гіпотиреоз, дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ), вузловий і багатовузловий еутиреоїдний зоб, функціональну автономію щитоподібної залози (ЩЗ). Найчастіше трапляється збільшення в розмірах ЩЗ — зоб. Регіон називається ендемічним за зобом, коли в більше ніж 10 % жителів цієї території визначається зоб.
Ендемічний зоб — основний наслідок нестачі йоду в довкіллі. Тому впродовж тривалого часу зоб вважався єдиним проявом такого стану. На сьогодні доведено, що, крім зоба, дефіцит йоду має також інший негативний вплив на здоров’я людини.Термін «ЙДЗ», або «розлади, спричинені нестачею йоду», використовується для позначення всіх несприятливих впливів дефіциту йоду на ріст і розвиток організму, насамперед на формування мозку дитини.
В Україні проблема ЙДЗ упродовж останніх років значно загострилася. Це пов’язано як із ліквідацією попередньої системи профілактики ЙДЗ, що ґрунтувалася на масовому використанні йодованої солі, так і з помітним зменшенням у харчуванні населення частки продуктів, відносно багатих йодом. У всіх обстежених на сьогодні регіонах країни встановлений дефіцит йоду в харчуванні. Йодний дефіцит притаманний також областям України, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Нестача йоду зумовила підвищене накопичення радіоактивного йоду в ЩЗ у значного числа жителів (особливо в дітей) і вважається чинником підвищеного ризику розвитку онкологічних захворювань.
Йод — необхідний елемент для нормального росту й розвитку тварин і людини.. В організмі людини він присутній у невеликій кількості (15–20 мг), а його кількість, необхідна для нормального розвитку, становить лише 100–150 мкг на добу.
За все життя людина споживає 3–5 г йоду, що менше від од-нієї чайної ложки.
Селен є «другом» йоду. При дефіциті селену йод погано засвоюється організмом. Добова потреба людини в селені становить 70-100 мкг.
Спектр ЙДЗ досить широкий і залежить від періоду життя, у якому ці захворювання проявляються.
Йодна недостатність у плода викликає:
• смерть
• вади розвитку
Йодна недостатність у новонароджених викликає:
• низьку масу тіла при народженні
• вроджені аномалії
• частий розвиток інфекційних захворювань
• гіпотиреоз (зниження функції щитовидної залози)
Йодна недостатність у дітей і підлітків:
• ендемічний зоб
 гіпотиреоз
• порушення розумового і фізичного розвитку
• порушення формування репродуктивної функції (можливості мати дітей)
Йодна недостатність у дорослих:
• ендемічний зоб
• гіпотиреоз
• знижнння фізичної та інтелектуальної працездатності
 
Йодна недостатність у жінок дітородного віку:
•    ендемічний зоб
•    анемія
•    безплідність
•    невиношування вагітності
•    передчасні пологи
•    ризик народження дитини з розумовою відсталістю
Оцінка тяжкості йододефіцитних захворювань. На сьогодні з метою оцінки тяжкості йододефіцитних захворювань і контролю за їх ліквідацією використовують рекомендації, вироблені ВООЗ/ЮНІСЕФ/ICCIDD.
Згідно з цими рекомендаціями, виділяють дві групи параметрів для визначення початкового стану йодного дефіциту в обстежуваному регіоні і для контролю ефективності заходів щодо ліквідації його наслідків. Вони містять клінічні (розмір і структура ЩЗ, наявність розумової відсталості і кретинізму) і біохімічні (концентрація тиреоїдних гормонів, уміст йоду в сечі) індикатори.
У багатьох країнах здійснюється неонатальний скринінг на вроджений гіпотиреоз, що дозволяє встановити діагноз у перші дні життя дитини, вчасно призначити лікування й уникнути тяжких наслідків дефіциту тиреоїдних гормонів під час формування функцій мозку.
Профілактика ЙДЗ набагато ефективніша, ніж лікування наслідків йодного дефіциту, тим більше що деякі з них (розумова відсталість, кретинізм) практично необоротні. Незважаючи на велику поширеність, ендемічний зоб належить до тих захворювань, які підлягають ефективній первинній профілактиці.
З метою подолання недостатності йоду в харчуванні використовують методи індивідуальної, групової та масової йодної профілактики.
Індивідуальна йодна профілактика полягає у споживанні продуктів із підвищеним вмістом йоду (морська риба, продукти моря), а також лікарських препаратів, що забезпечують надходження фізіологічної кількості йоду (йодид калію). Для ефективного подолання йодного дефіциту індивідуальна профілактика вимагає від людини достатнього навчання і мотивації. Найбільший уміст йоду в морській рибі. Мало йоду в інших продуктах харчування. Тому при неможливості регулярного харчування морською рибою і продуктами моря слід використовувати для профілактики препарати йоду.
Групова йодна профілактика передбачає призначення препаратів йоду під контролем спеціалістів у групах найбільшого ризику розвитку ЙДЗ (діти, підлітки; вагітні і жінки, які годують груддю; особи дітородного віку; особи, які тимчасово проживають в ендемічному зобному регіоні; при позитивному родинному анамнезі; пацієнти, які завершили курс лікування ендемічного зоба), особливо в організованих колективах (дитячі садки, школи, інтернати).
Йодна профілактика здійснюється шляхом регулярного тривалого вживання медикаментозних препаратів, що містять фіксовану фізіологічну дозу йоду:
— для дітей віком до 12 років: від 50 до 100 мкг на день;
— для підлітків і дорослих: 100–200 мкг на день;
— при вагітності та під час годування груддю: 250 мкг на день.
Препарати йодиду калію містять добову фізіологічну дозу йоду, тому їх слід приймати щоденно, після їжі, запиваючи водою.
Масова йодна профілактика вважається найефективнішим і найекономічнішим методом і досягається шляхом додавання солей йоду (йодиду або йодату калію) до найпоширеніших продуктів харчування (кухонної солі, хліба, води) та розрахована на всіх жителів певного ендемічного регіону. Цей метод профілактики називають також німим, адже споживач може не знати, що використовує продукт харчування, збагачений йодом. Використання йодату калію підвищує якість йодування солі і дозволяє збільшити термін придатності такої солі з трьох місяців до року.
Вживання йодованої кухонної солі вважається базовим і найуніверсальнішим методом профілактики йододефіцитних захворювань: сіль вживає більшість населення незалежно від соціального й економічного статусу, діапазон її споживання незначний (від 5 до 10 г на добу), вартість йодованої кухонної солі практично не відрізняється від нейодованої.
Інші способи (йодування хліба, води, плавленого сиру, кондитерських виробів тощо) використовуються не так часто й не можуть конкурувати із  вживанням йодованої солі.
Рекламовані в засобах масової інформації харчові добавки з йодом типу йодованого молока, йогуртів, дріжджів тощо за ефективністю, доступністю, ціною та іншими аспектами не можуть бути рекомендованими для популяційної профілактики дефіциту йоду, для профілактики дефіциту гормонів ЩЗ, для нормального фізичного та розумового розвитку дітей.
Разом із тим категорично забороняється використовувати для профілактики зоба краплі спиртового розчину йоду або розчину Люголя. Навіть в одній краплі розчину Люголя міститься йоду в 100 разів більше, ніж потрібно організму на день. Надлишок йоду може призвести до небажаних наслідків.
«Друг» йоду – селен міститься в таких продуктах харчування як: печінка, морепродукти, яйця, кукурудза, рис, фасоль, чечевиця, фісташки, пшениця, горох, горіхи, капуста.

Профілактика раку молочної залози

Указом Президента України від 17 січня 2005 року введено щорічне проведення 20 жовтня Всеукраїнського дня боротьби із захворюванням на рак молочної залози.
Як і у всьому світі, захворюваність на рак молочної залози в Україні зростає – в середньому на 1-2% за рік – і в даний час у структурі онкопатології жінок рак грудної залози займає одне з перших місць. Кожні 30 хвилин в країні виявляється новий випадок раку молочної залози, і щогодини від нього вмирає одна жінка. В цілому щорічно це грізне захворювання забирає життя майже
7,5 тис. жінок по всій Україні.
На жаль, саме пізнє виявлення цього захворювання є однією з головних причин того, що хоча в світі помітна тенденція до зниження смертності (в середньому на 1% за рік), в Україні зростання захворюваності супроводжується високим рівнем смертності. Рак молочної залози діагностується в запущених стадіях у чверті українських пацієнток, і половина з них помирає вже протягом першого року після виявлення.
Не останню роль у пізньому зверненні до лікарів відіграє непоінформованість суспільства про справжній стан проблеми раку грудної залози, неконтрольований державою стихійний розквіт самореклами “народних цілителів», некомпетентних і, зазвичай, непорядних людей, а не лікарів-професіоналів. Через неправильне лікування хворі втрачають час, а хвороба набирає обертів.
 
 ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ ЖІНКАМ ПРО РАК ГРУДЕЙ
        Жіночі груди – найпривабливіша частина жіночого тіла, але це дуже ніжний орган. Він вимагає особливої уваги і, при необхідності, лікування, тому що може бути легко пошкоджений. Найнебезпечніше захворювання, яке загрожує жіночим грудям – рак молочної залози.
           Захворюваність на рак молочної залози постійно зростає. Сьогодні – це найчастіша форма злоякісних пухлин у жінок, виходить на перше місце в структурі онкопатології жінок вже після 30 років, а після 40 років – вона є лідером серед онкологічних захворювань у представниць прекрасної статі. Захворіти на рак молочної залози може будь-яка жінка, не позбавлені цього ризику і чоловіки, і все ж таки 99% усіх пацієнтів з раком молочної залози – жінки.
     Здоров’я жінки багато в чому залежить від її способу життя та поведінки. Саме профілактика та рання діагностика дозволяє максимально ефективно провести лікування та уникнути інвалідизації.
 
Фактори ризику
      1. Стать. Просто бути жінкою означає наявність головного чинника ризику раку молочної залози. У зв’язку з тим, що у жінок є значно більше клітин молочної залози в порівнянні з чоловіками і, можливо, через те, що на їх клітини впливають жіночі гормони росту, рак молочної залози зустрічається значно частіше серед жінок. У чоловіків також можливе виникнення раку молочної залози, але це захворювання спостерігається у 100 разів рідше.
      2. Вік. Ризик раку молочної залози підвищується з віком. Це захворювання зустрічається у кожної 8-ої жінки старше 45 років і у 2 з 3 жінок від 55 років і старше.
      3. Генетика. Від 5 до 10 % випадків раку молочної залози – прямий наслідок генетичних дефектів, успадкованих від батьків.
      4. Випадки раку грудей в сім’ї. Ризик раку молочної залози вищий серед жінок, чиї близькі (кровні) родичі страждали таким захворюванням. Постійний контроль стану молочних залоз дозволяє вчасно помітити початок утворення пухлини і видалити її.
      5. Особиста історія раку молочної залози. Якщо пухлина була виявлена в одній із молочних залоз , то ризик її появи в другій підвищується в 3-4 рази.
      6. Вживання алкоголю серйозно збільшує ризик раку грудей. Причому цей ризик зростає з кількістю випитого спиртного. У тих, хто випиває від двох до п’яти стандартних доз алкоголю (1 стандартна доза дорівнює 25 мл горілки; 60 мл десертного вина; 100 мл сухого вина; 300 мл пива) ризик появи злоякісної пухлини молочної залози зростає в півтора рази.
     7. Надмірна вага. Жіночий статевий гормон естроген виробляють не тільки яєчники. Він присутній і в жировій тканині. Тому великі дози естрогену і його триваліший вплив на тканини залоз у повних жінок підвищує ризик появи ракової пухлини.
      8. Малорухомий спосіб життя. Дослідження показали, що лише 10 годин прогулянок на тиждень знижують ризик раку грудей майже на 20%.
      9. Куріння. Паління тютюну і навіть пасивне куріння підвищують ризик розвитку раку грудей.
      10. Щільні тканини молочних залоз. Пухлини можуть бути частково приховані щільною тканиною молочної залози, що може призвести до пізньої діагностики передракових захворювань та онкопатології.
      11. Окремі види доброякісних пухлин грудей підвищують ризик раку молочної залози. Жінкам, у яких виявлені такі новоутворення, треба ретельно контролювати стан самих молочних залоз і регулярно проходити онкопрофогляд.
      12. Особливості менструального періоду. Якщо менструації у жінок почалися дуже рано (до 12 років), а менопауза почалася дуже пізно (після 55 років), ризик розвитку раку грудей підвищений. Це пов’язано з більш тривалим впливом гормонів естрогену і прогестерону на тканини молочної залози.
       13. Бездітність або пізні пологи. У бездітних жінок і тих, хто народив дітей після 30 років, ризик розвитку раку грудей вищий. Наявність багатьох вагітностей і вагітності до 30 років знижують ризик раку молочної залози.
      14. Відмова від грудного вигодовування. Годування грудьми знижує вірогідність раку молочної залози. За даними Єльського медичного університету в США, у жінок, що годували дитину грудьми більше 13 місяців або тих, що природно вигодували більше трьох дітей, ризик розвитку раку молочної залози в два рази нижчий, ніж у жінок, які ніколи не годували грудьми.
     15. Вміння справлятися зі стресами. Для профілактики патології молочної залози є важливим вміння справлятися зі стресами. Щоб залишатися здоровою, жінка має бути спокійною. Треба завжди пам’ятати:  змінюйте те, що можна змінити, і приймайте як долю те, що змінити неможливо. Уникайте неприємних людей, більше спілкуйтеся з приємними людьми, живіть сьогоднішнім днем і отримуйте від цього задоволення.
 
      Як виявити патологію молочної залози вчасно та на ранніх стадіях?
      Рак на ранніх етапах протікає безсимптомно або проявляє себе слабо, тому жінкам рекомендовано регулярно проводити самообстеження молочних залоз. Кожній жінці також необхідно проходити щорічне обстеження у лікаря, а також УЗД молочних залоз (для жінок віком до 40 років) та рентгенівську мамографію (старше 40 років).
     Це обстеження безболісне і не забере багато часу. Питання про частоту обстеження вирішується індивідуально в залежності від скарг та об’єктивних даних, отриманих лікарем при проведенні огляду.
 При виявленні раку молочної залози на ранніх стадіях  у більш ніж 80% випадків можливе повне одужання!
      Коли потрібно негайно звернутися до лікаря?
     1. Якщо під час самообстеження жінка знайшла у себе ущільнення або будь-які інші зміни в молочній залозі.
     2. Якщо жінка помітила виділення з соска.
     3. Якщо відчуває біль у грудях під час місячних.
 
                                       Найважливіше
      Регулярне обстеження у лікаря дозволить вчасно виявити пухлину і повністю її вилікувати. «Важку хворобу легко виявити, але важко вилікувати, а легку хвороба важко виявити, але легко вилікувати», – говорив Гіппократ. Якщо хвороба виявлена на ранній стадії, це дає можливість провести органозберігаючі операції, уникнути хіміотерапії і променевої терапії, провести корекцію гормональних показників, усунути фактори ризику. А жінці дає шанс на повноцінне, довге і здорове життя.
 
     Пам’ятайте, рак не є неминучістю.
 Дотримання здорового способу життя та виконання елементарних профілактичних заходів у десятки разів знижують ризик захворювання. І найголовніше: намагайтеся жити без негативних емоцій і любити те, що ви робите, і тих, хто поруч з вами.